Біблійні пригоди на небі і на землі

Сторінка 2 з 45

Ячейкін Юрій

— Наш могутнiй Кi Бер, — нарештi поблажливо пояснив я, а робот переклав, — покладе ведмедя одним щиглем.

— А Великого Ога подужас?

— А хто ж вiн — цей Великий Ог?

— Ог — гiгантопiтек, що сидить у шинку.

— Завжди сидить? — одразу зацiкавився я.

— Звiсно, завжди.

— Але чому?

— Бо такий великий, що в дверi не лiзе.

— Як же вiн у шинок потрапив?

— Хтозна! Може, навколо нього будували...

— А далеко цей шинок з Огом?

— Та ось тутечки, за рогом...

Ми усi трос — Кра Суня, Кi Бер i я — не гаючись анi хвилини, швидким кроком рушили по вказаному маршруту, щоб якнайскорiше поглянути на Великого Ога, славетного мiського гiгантопiтека.

2. СЛIДАМИ НЕРОЗГАДАНОт ТАрМНИЦI

Ми — усi трос — розхвилювалися. Ще б пак! Адже нарештi матимемо змогу поспiлкуватися з iстотою, прямо причетною до жагучоу тасмницi, з якою ми стикасмося буквально на кожному кроцi. Рiч у тiм, що за мiсцевими уявленнями велетнi — дiти земних жiнок, якi спарувалися з янголами небесними.

Ох, цi янголи! Завдали нам клопоту...

Оповiдають, нiби янголи небеснi — прегарнi хлопцi. Поширився навiть стiйкий вираз — "янгольське личко". Вони дуже чуттсвi i вправнi у любощах, чим скоряють жiночi серця. А головне — вони мають крила!

Мiсце проживання янголiв — небеса. I хоч жодного з них ми не бачили, вони стiною повстали на завадi Контакту. З того часу, як ми прилетiли, ми досi не змогли порозумiтися з мешканцями планети. Нам нiхто не вiрить, що ми прибули з глибин Всесвiту!

А все чому? Бо ми, як i мiсцевi люди, нiяких крил за плечима не масмо. А далi — логiка проста: якщо крил нема, то й лiтати не можемо.

Цей опiр лiнивоу, iнертноу думки ми нiяк не могли здолати. Коли на цю тему заходила мова, то ми почували себе, м'яко кажучи, безсоромними хвальками й самозванцями. А якщо казати не м'яко, то — пришелепуватими брехунами.

Як нам шляхом ретельних опитiв пощастило дiзнатися, янголи розподiляються на десять iсрархiчних категорiй:

кадошiми, або пресвятi (вони ж — архангели);

офамiми, або швидкокрилi;

оралiми, або найдужчi;

шасмалiми, або променистi;

серафiми, або iскрометнi;

малахiми, або посланцi;

елохiми, або господнi;

бен-елохiми, або дiти божi;

херувiми, або бикоподiбнi;

iшiми, або натхненнi.

[Папа римський Григорiй i "Великий" "святiйшою булою", не питаючи божого дозволу, це "небесне воунство" рiшуче реорганiзував. За його "вказiвкою" янголи розподiленi на три адмiнiстративнi ступенi з трьома чиновними званнями в кожному: перший ступiнь — серафiми, херувiми i престоли; другий — янголи сили, влади i панування; третiй — янголи початку, архангели i рядовi. "Генералiв"-архангелiв папа розжалував у "сержанти", а бичкiв-херувимiв нагородив генеральськими еполетами. Цiкаво: за що?]

тхнiй патрон, що стоуть над усiма, ходить в божеському ранзi. Iм'я його — Всевишнiй.

Ось чому ми так поспiшали до шинку. Нарештi вiдкрисмо досi не розгадану нами тасмницю! Пiдстави для таких сподiвань були грунтовнi: шинок тут вiдiграс функцiу iнформацiйного центру. А Великий Ог (мало того, що вiн сам янгольського походження) у цьому центрi сидить безвилазно! Та нас чекало чергове прикре розчарування.

Ледве ми побачили Великого Ога, як енциклопедист Кi Бер одразу науково визначив його мiсце в класифiкацiйнiй системi:

— Тваринний вид — викопний п'янтозавр, пiдвид — гiгантопияк.

З одного погляду було ясно: на грунтi хронiчного алкоголiзму у Великого Ога розвинулася так звана "слонова хвороба", яку науковцi називають бiльш прозаучно "гiгантизмом суглобiв".

— Навiщо вам це чудисько? — запитали ми шинкаря.

— Для реклами, — вiдповiв той. — А реклама, щоб ви знали, рушiй торгiвлi! От ви — ледь прочули про Ога, як одразу прибiгли до мене у шинок. Аж захекалися...

Що й казати, шинкар мав цiлковиту рацiю!

3. КНИГА МIСЦЕВОГО IНТЕЛЕКТУАЛА

Засмученi, ми нi з чим повернулися на Диско-Лiт.

— Так, проблема виявилася дуже складною для розв'язання, — замислено мовив Циркуль Кут, коли вислухав наш невтiшний звiт.

— Що ж тепер робити? — розгублено заклiпала блакитними очима, що уй вельми личило (я аж замилувався), Кра Суня.

— Що нам робити? — перепитав Циркуль Кут i з притаманною йому мудрiстю виголосив: — Наполегливо долати тимчасовi труднощi!

— А як? — дiловито запитав я, готовий до нових всесвiтньо-iсторичних звитяг у встановленнi контакту мiж двома космiчними цивiлiзацiями.

— Слiд розшукати мiсцевого iнтелектуала, — вiдповiв супернавiгатор.

— Ха-ха-ха! — науково прокоментував його зухвалий намiр Кi Бер в регiстрi iржаво-саркастичних модуляцiй.

— Де ж ми шукатимемо цього унiкума? — спалахнула нiжним рум'янцем ентузiазму (я аж вдруге замилувався) Кра Суня.

— Здасться, я його вже намацав, — iнтригуюче мовив Циркуль Кут.

— Невже? — дружно вигукнули ми усi трос в один голос.

— А ось послухайте, — запропонував Циркуль Кут. Вiн натиснув на пультi кнопку, що з'сднувала з iнформбюро Диско-Теки, i попрохав:

— Будь ласка, дайте уривок, який я вам замовив.

З гучномовця залунав зразково вiдрегульований баритон без шморгання та астматичних хрипiв:

"Оскiльки значно збiльшилася кiлькiсть людей, то з'явилися серед них дуже гарнi дiвчата. I найбiльш яснолицi янголи покохали ух, внаслiдок чого ступили на шлях збочень. I надихнулися вони, i мовили:

— Пiдемо на Землю i оберемо собi жiнок помiж найчарiвнiшими дочками людськими".

— Як це романтично! — зiтхнула Кра Суня i млосно зашарiлася (я аж втретс замилувався).

А баритон не вгавав:

"Тодi Семiазас, якого Всевишнiй поставив князювати над найблискучiшими янголами, мовив ум:

— Цей намiр прекрасний, але я побоююсь, що ви не наважитесь здiйснити його. Доведеться менi самому народити дiтей вiд чарiвних дочок людських.

Та всi заприсяглися:

— Дасмо слово здiйснити наш намiр! I хай буде проклятий той, хто його порушить.

I посдналися вони присягою. I було ух двiстi душ попервах. I трапилося це в той час, коли жив Iаред, батько рноха.

I подалися вони з небес разом i зiйшли на гору Хермонську, гору присяг. I ось iмена двадцяти найзатятiших помiж ними: Семiазас, Атаркуф, Арасiел, Хобабiел, Хорамам, Рамiел, Сампсiх, Закiнел, Балкiел, Азакiел, Фармар, Амарiел, Анагемас, Фаузаум, Самiел, Сарiнас, Евмiел, Тирiел, Юмiел, Сарiел. Вони та iншi, i багато хто ще узяли жiнок в дружини в роцi 1170-му по сотворiнню свiту. I вiд шлюбiв цих народились велетнi...".