— Наш могутнiй Кi Бер, — нарештi поблажливо пояснив я, а робот переклав, — покладе ведмедя одним щиглем.
— А Великого Ога подужас?
— А хто ж вiн — цей Великий Ог?
— Ог — гiгантопiтек, що сидить у шинку.
— Завжди сидить? — одразу зацiкавився я.
— Звiсно, завжди.
— Але чому?
— Бо такий великий, що в дверi не лiзе.
— Як же вiн у шинок потрапив?
— Хтозна! Може, навколо нього будували...
— А далеко цей шинок з Огом?
— Та ось тутечки, за рогом...
Ми усi трос — Кра Суня, Кi Бер i я — не гаючись анi хвилини, швидким кроком рушили по вказаному маршруту, щоб якнайскорiше поглянути на Великого Ога, славетного мiського гiгантопiтека.
2. СЛIДАМИ НЕРОЗГАДАНОт ТАрМНИЦI
Ми — усi трос — розхвилювалися. Ще б пак! Адже нарештi матимемо змогу поспiлкуватися з iстотою, прямо причетною до жагучоу тасмницi, з якою ми стикасмося буквально на кожному кроцi. Рiч у тiм, що за мiсцевими уявленнями велетнi — дiти земних жiнок, якi спарувалися з янголами небесними.
Ох, цi янголи! Завдали нам клопоту...
Оповiдають, нiби янголи небеснi — прегарнi хлопцi. Поширився навiть стiйкий вираз — "янгольське личко". Вони дуже чуттсвi i вправнi у любощах, чим скоряють жiночi серця. А головне — вони мають крила!
Мiсце проживання янголiв — небеса. I хоч жодного з них ми не бачили, вони стiною повстали на завадi Контакту. З того часу, як ми прилетiли, ми досi не змогли порозумiтися з мешканцями планети. Нам нiхто не вiрить, що ми прибули з глибин Всесвiту!
А все чому? Бо ми, як i мiсцевi люди, нiяких крил за плечима не масмо. А далi — логiка проста: якщо крил нема, то й лiтати не можемо.
Цей опiр лiнивоу, iнертноу думки ми нiяк не могли здолати. Коли на цю тему заходила мова, то ми почували себе, м'яко кажучи, безсоромними хвальками й самозванцями. А якщо казати не м'яко, то — пришелепуватими брехунами.
Як нам шляхом ретельних опитiв пощастило дiзнатися, янголи розподiляються на десять iсрархiчних категорiй:
кадошiми, або пресвятi (вони ж — архангели);
офамiми, або швидкокрилi;
оралiми, або найдужчi;
шасмалiми, або променистi;
серафiми, або iскрометнi;
малахiми, або посланцi;
елохiми, або господнi;
бен-елохiми, або дiти божi;
херувiми, або бикоподiбнi;
iшiми, або натхненнi.
[Папа римський Григорiй i "Великий" "святiйшою булою", не питаючи божого дозволу, це "небесне воунство" рiшуче реорганiзував. За його "вказiвкою" янголи розподiленi на три адмiнiстративнi ступенi з трьома чиновними званнями в кожному: перший ступiнь — серафiми, херувiми i престоли; другий — янголи сили, влади i панування; третiй — янголи початку, архангели i рядовi. "Генералiв"-архангелiв папа розжалував у "сержанти", а бичкiв-херувимiв нагородив генеральськими еполетами. Цiкаво: за що?]
тхнiй патрон, що стоуть над усiма, ходить в божеському ранзi. Iм'я його — Всевишнiй.
Ось чому ми так поспiшали до шинку. Нарештi вiдкрисмо досi не розгадану нами тасмницю! Пiдстави для таких сподiвань були грунтовнi: шинок тут вiдiграс функцiу iнформацiйного центру. А Великий Ог (мало того, що вiн сам янгольського походження) у цьому центрi сидить безвилазно! Та нас чекало чергове прикре розчарування.
Ледве ми побачили Великого Ога, як енциклопедист Кi Бер одразу науково визначив його мiсце в класифiкацiйнiй системi:
— Тваринний вид — викопний п'янтозавр, пiдвид — гiгантопияк.
З одного погляду було ясно: на грунтi хронiчного алкоголiзму у Великого Ога розвинулася так звана "слонова хвороба", яку науковцi називають бiльш прозаучно "гiгантизмом суглобiв".
— Навiщо вам це чудисько? — запитали ми шинкаря.
— Для реклами, — вiдповiв той. — А реклама, щоб ви знали, рушiй торгiвлi! От ви — ледь прочули про Ога, як одразу прибiгли до мене у шинок. Аж захекалися...
Що й казати, шинкар мав цiлковиту рацiю!
3. КНИГА МIСЦЕВОГО IНТЕЛЕКТУАЛА
Засмученi, ми нi з чим повернулися на Диско-Лiт.
— Так, проблема виявилася дуже складною для розв'язання, — замислено мовив Циркуль Кут, коли вислухав наш невтiшний звiт.
— Що ж тепер робити? — розгублено заклiпала блакитними очима, що уй вельми личило (я аж замилувався), Кра Суня.
— Що нам робити? — перепитав Циркуль Кут i з притаманною йому мудрiстю виголосив: — Наполегливо долати тимчасовi труднощi!
— А як? — дiловито запитав я, готовий до нових всесвiтньо-iсторичних звитяг у встановленнi контакту мiж двома космiчними цивiлiзацiями.
— Слiд розшукати мiсцевого iнтелектуала, — вiдповiв супернавiгатор.
— Ха-ха-ха! — науково прокоментував його зухвалий намiр Кi Бер в регiстрi iржаво-саркастичних модуляцiй.
— Де ж ми шукатимемо цього унiкума? — спалахнула нiжним рум'янцем ентузiазму (я аж вдруге замилувався) Кра Суня.
— Здасться, я його вже намацав, — iнтригуюче мовив Циркуль Кут.
— Невже? — дружно вигукнули ми усi трос в один голос.
— А ось послухайте, — запропонував Циркуль Кут. Вiн натиснув на пультi кнопку, що з'сднувала з iнформбюро Диско-Теки, i попрохав:
— Будь ласка, дайте уривок, який я вам замовив.
З гучномовця залунав зразково вiдрегульований баритон без шморгання та астматичних хрипiв:
"Оскiльки значно збiльшилася кiлькiсть людей, то з'явилися серед них дуже гарнi дiвчата. I найбiльш яснолицi янголи покохали ух, внаслiдок чого ступили на шлях збочень. I надихнулися вони, i мовили:
— Пiдемо на Землю i оберемо собi жiнок помiж найчарiвнiшими дочками людськими".
— Як це романтично! — зiтхнула Кра Суня i млосно зашарiлася (я аж втретс замилувався).
А баритон не вгавав:
"Тодi Семiазас, якого Всевишнiй поставив князювати над найблискучiшими янголами, мовив ум:
— Цей намiр прекрасний, але я побоююсь, що ви не наважитесь здiйснити його. Доведеться менi самому народити дiтей вiд чарiвних дочок людських.
Та всi заприсяглися:
— Дасмо слово здiйснити наш намiр! I хай буде проклятий той, хто його порушить.
I посдналися вони присягою. I було ух двiстi душ попервах. I трапилося це в той час, коли жив Iаред, батько рноха.
I подалися вони з небес разом i зiйшли на гору Хермонську, гору присяг. I ось iмена двадцяти найзатятiших помiж ними: Семiазас, Атаркуф, Арасiел, Хобабiел, Хорамам, Рамiел, Сампсiх, Закiнел, Балкiел, Азакiел, Фармар, Амарiел, Анагемас, Фаузаум, Самiел, Сарiнас, Евмiел, Тирiел, Юмiел, Сарiел. Вони та iншi, i багато хто ще узяли жiнок в дружини в роцi 1170-му по сотворiнню свiту. I вiд шлюбiв цих народились велетнi...".