Бавдоліно

Сторінка 145 з 147

Умберто Еко

— Але якщо це хлопчик, то він став сатиром-якого-ніколи-не-видно!

— А може, це маленька гіпатія. У будь-якому випадку я любитиму цю дитину.

— Але ж ти не знаєш, де ті гори, в яких вони знайшли притулок!

— Я шукатиму їх.

— Але Гіпатія, мабуть, вже забула тебе; може, вона не захоче знову побачити того, з ким вона загубила свою апатею!

— Ти не знаєш Гіпатії. Вона чекає на мене.

— Але ти був старий уже тоді, коли вона тебе кохала, а тепер ти здаватимешся їй глибоким старцем!

— Вона ніколи не бачила молодших чоловіків.

— Але ж тобі знадобляться довгі роки, щоб вернутися в ті місця і піти далі!

— У нас у Фраскеті всі запеклі впертюхи.

— А хто тобі сказав, що ти доживеш до кінця своїх мандрів?

— Мандри омолоджують.

Способу на нього не було. Наступного дня Бавдоліно обняв Никиту, всю його родину і їхніх господарів. З деякою натугою сів він на коня, підвісив меч до сідла і потяг за собою мула з немалою кількістю провізії.

Никита бачив, як він зник у далині, усе ще махаючи рукою, але не обертаючись. Він прямував до царства Пресвітера Йоана.

40. Бавдоліно перестає існувати

Никита пішов провідати Пафнутія. Він розповів йому все, з початку до кінця, від тієї хвилини, коли він зустрів Бавдоліна у Святій Софії, і все те, що Бавдоліно розповів йому.

— Що мені робити? — спитав він його.

— Ти його маєш на увазі? Нічого, він пішов назустріч своїй долі.

— Не його, а себе самого. Я літописець Історій, і раніше чи пізніше мені треба буде написати справоздання про останні дні Візантії. Де мені помістити історію, яку розповів мені Бавдоліно?

— Ніде. Це суто його історія. Зрештою, ти певен, що вона правдива?

— Ні, все, що я про це знаю, я дізнався від нього, і від нього ж таки я дізнався, що він брехун.

— Тож сам бачиш, — сказав мудрий Пафнутій, — що літописець Історій не може покладатися на такі непевні свідчення. Викресли Бавдоліна зі своєї оповіді.

— Але принаймні в останні дні, в домі генуезців, ми переживали спільну історію.

— Викресли і Генуезців, інакше тобі доведеться розповісти про те, як вони підробляли святі мощі, і читачі твої можуть втратити віру в найсвятіше. Не треба багато, щоб трохи змінити події, скажи, що допомагали тобі венеційці. Знаю, це буде неправда, але у великій Історії невеличкі істини можна переінакшувати, щоб краще було видно істину велику. Ти маєш розповісти правдиву історію імперії римлян, а не малоістотну історійку, що почалася на далеких болотах, у варварських країнах серед варварських народів. Та й хіба ти справді хочеш вбити в голову своїм майбутнім читачам, що там, у сніжних і морозних землях, сокритий якийсь Ґрадаль, а десь у спекотних землях лежить царство Пресвітера Йоана? Хтозна-скільки шаленців упродовж століть невтомно вирушатиме на їх пошуки.

— Це гарна історія. Шкода, що ніхто про неї не дізнається.

— Не думай, що ти — єдиний літописець історій на цьому світі. Раніше чи пізніше знайдеться брехун, більший від Бавдоліна, який розповість її.

Примітки

1

Регенсбурґ, Року Божого 1155 (лат.).

2

Я зробив (спотв. лат.).

3

[Починається пролог історії двох міст, написаної Р. Б. 1143… часто й багато розмишляючи про непередбачуваний перебіг дочасних речей… (лат., переклад Ростислава Паранька).

4

Німці (серєдньоверхньонім.). Пор.: "…недаремно наша назва "tiusche Volk", або Täusche-Volk (народ-дурисвіт)", Ф.Ніцше, "По той бік добра і зла" (пер. Анатолія Онишка).

5

Геть… Боже мій (серєдньоверхньонім.)

6

Хлопче (серєдньоверхньонім.).

7

Жінку (серєдньоверхньонім.).

8

Зрозумів (серєдньоверхньонім.).

9

Вбили (лат.).

10

Латиною (лат.).

11

Слова (лат.).

12

Лицарі (лат.).

13

Який світу гріх забирає (лат.) — пор. Йо. 1,29.

14

Овець і худобу (лат.). Пор. також з Йо. 2,14.

15

Хлопчику, будь ласка (середньоверхніонім.).

16

Податок на плоди і городину (лат.).

17

А також (лат.).

18

А також дякую (лат.).

19

Куплю (нім.).

20

На твоє прохання, найдорожчий брате Ізінґріне, маючи намір надіслати першу книгу моїх хронік… щоб людською зіпсутістю не… (лат., переклад Ростислава Паранька).

21

Тобто (лат.).

22

Одежу мою ділять [між собою] (лат.). Пор. Пс. 22, 19.

23

Хлопчина (лат.).

24

Або (лат.).

25

Тут: перо (лат.).

26

Що біле поле орав і чорним зерном засівав (лат.). Пор. із загадкою VIII–IX ct.: Boves se pareba / alba pratalia araba / et albo versorio teneba / et negro semen seminaba (Поганяв волів / орав білі поля / тримав білий плуг / і чорним насінням засівав), яка вважається першим письмовим свідченням про італійську мову.

27

Усі содоміти (нім.).

28

О, як чудово (нім.).

29

Відразу (лат.).

30

Граф палатинський (лат.).

31

Цісар (нім.).

32

Владика пресвятий (лат.).

33

Чудо, чудо (спотв. лат.); поможи Господи (нім.).

34

Баранів і всіх овець (лат.).

35

Наметів (лат).

36

Подвиги Бавдоліна (лат.).

37

Затока в протоці Босфор, яка розділяє Царгород на дві частини.

38

Один з районів Царгорода, розташований за Золотим Рогом.

39

Так називався Босфор у давніх італійських джерелах.

40

Одне з передмість Царгорода, де був імператорський палац.

41

Державні таємниці (лат.).

42

Див. Буття 14,8.

43

Пристань у Царгороді в районі поблизу Константинового форуму.

44

Мармурове море.

45

Гавань у північно-східній частині Царгорода, на березі затоки Золотий Ріг.

46

Філіокве — вчення католицької церкви про ісходження Святого Духа не тільки від Отця (на чому наполягають православні богослови), але й від Сина, що зафіксовано в прийнятому католиками Символі віри. Останній відрізняється від православного тільки тим, що в нього внесено слово "і Сина" (лат. filioqué) стосовно до джерела ісходження Святого Духа ("від Отця і Сина, що ісходить").

47

Gheloios — грецькою "смішний".

48

Греками (лат. зневажл.).

49

Тридент (Triäentum) — латинська назва сучасного міста Тренто в Італії; Боцен (нім. Bozen, лат. Bauzanum) — місто Больцано.

50

Йдеться про окситанську або провансальську мову, звану також "ланг д'ок".

51

Ближня (поцейбічна) Італія (лат.), тобто частина Італії, розташована південніше від Альп.

52

Стародавня паломницька дорога, яка вела з Рима до Кентербері в Англії.

53

Містечко неподалік від Рима.

54

Катехумен — кандидат у члени Церкви в християнстві, той, що готується прийняти обряд хрещення.