54 У нас ніколи не буває надмірностей у природних функціях тіла. Ми не сподіваємось на зовнішню винагороду за їх виконання, оскільки знаємо, що винагорода полягає у самому виконанні. Невиконання означає хворобу або смерть, так само як невиконання добрих діл врешті-решт означає смерть суспільства. Милосердя, доброта до інших, дії, спрямовані проти несправедливості і нерівності, повинні бути актами гігієни, а не насолоди.
55 3 чого ж тоді складається таке функціональне "здоров'я"? Найважливіший елемент його такий: добре діло {тут з "доброго діла" я виключаю всі ті дії, чий справжній мотив — завоювати повагу публіки) — це найпереконливіший із можливих доказ того, що ми володіємо відносною свободою волі. Навіть коли він не включає в себе дію на шкоду самому собі, добрий вчинок вимагає, щоб не було корисливості, або, навпаки, зайвої (з погляду наших біологічних потреб) енергії. Це дія проти інерції, проти того, що інакше детермінувалося б інерцією чи природним процесом. В певному розумінні це божественний акт в старому розумінні божественного: тобто це втручання вільної волі в матерію, обмежену лише своєю матеріальністю.
56 Всі наші поняття Бога — це поняття наших власних потенційних можливостей. Милосердя і співчуття, які стали універсальними атрибутами найвитонченіших — попри різні зовнішні маски — подібних понять Бога, є тими властивостями, які ми намагаємось утвердити в собі. Вони ніякого стосунку не мають до будь-якої зовнішньої "абсолютної" реальності — це відображення наших надій.
57 У звичайному житті нам нелегко відокремити корисливі мотиви від "гігієнічних", які я пропоную. Але гігієнічний мотив завжди можна використати для оцінювання інших. Він служить критерієм для них — особливо з тієї сумнозвісної категорії, коли дія виконавцеві здається добром, але за своїми наслідками це явне зло. Звичайно, були й інквізитори, і протестантські переслідувачі відьом, можливо, були і нацисти, що винищували цілі етноси, які щиро і безкорисливо вірили в те, що творять добро. Але як їх не виправдовуй, всіма ними рухала неправедна винагорода за їхні "добрі" справи. Вони чекали кращого, світу, який мав настати для них самих і їхніх одновірців, але не для єретиків, відьом чи євреїв, яких знищували. Вони діяли не заради більшої свободи, а заради більшої насолоди.
58 Свобода волі у світі без свободи подібна до риби у світі без води. Вона не може існувати, тому що не може знайти собі застосування. Найбільший недолік політичної тиранії завжди був у тому, що тиран вільний, тоді як його підлеглі поневолені; але він поневолений своїм власним поневоленням, його тиранить власна тиранія. Він не має свободи діяти так, як хоче, бо його бажання визначено — і загалом дуже вузько — виключно вимогами підтримання тиранії. Ця політична істина справедлива і на рівні особистому. Якщо мета доброго вчинку не в тому, щоб остаточно встановити більше свободи {а отже, більше справедливості і рівності) для всіх, то почасти він буде злом не тільки щодо об'єкта дії, а й щодо виконавця, оскільки погані аспекти вчинку обмежать його власну свободу. З погляду функціональної насолоди це схоже на невидалену з організму їжу, поживність якої дедалі більше нейтралізуватиметься шкодою, якої вона завдаватиме, коли шкідливі сполуки не виводити.
59 За останні дві сотні років з особистою та громадською гігієною стало набагато ліпше; це великою мірою було досягнуто тим, що людей переконали: наслідки бруду й апатії перед лицем хвороби — то не божественні акти, а превентивні акти природи; не просто страждання за певних обставин, а механізми життя, які піддаються контролю.
60 Ми пройшли першу, фізичну фазу гігієнічної революції; пора виходити на барикади задля другої революції — ментальної. Не творити добро тоді, коли ви могли б із користю це робити, — не просто аморально; це все одно, що розгулювати з лайном на руках.
6
Напруженнєва природа людської реальності
1 Оскільки ми здатні думати, уявляти і припускати, ментально ми існуємо в світі протистоянь, протилежностей, заперечень. Можлива певна абсолютна реальність, на дану не схожа. Можливі інші відносні реальності. Але та реальність, яку населяють люди, має характер напруженнєвий, або полюсний.
2 Все, що існує, і все, що можна уявити існуючим, є полюсом. Всі почуття, ідеї, думки — це полюси, і кожен з них має контрполюси.
3 Існують контрполюси двох категорій. Перша — це ніщо, неіснування полюса. Друга — будь-що, що заперечує, руйнує, ослаблює його, протистоїть йому або ж від нього відштовхується.
4 Очевидний контрполюс ідеї — протилежна ідея: Земля кругла; Земля не кругла. Але все інше, що стоїть між моєю думкою та її постійною зосередженістю на ідеї (Земля кругла), — теж контрполюс. На перший погляд, найнебезпечніший ворог ідеї як полюса — протилежна ідея (Земля не кругла), але всі ті додаткові контрполюси (інші турботи, інші події, інші вкрай невідкладні справи, інші ідеї), які відвертають думки від ідеї як полюса, загрожують їй набагато більше; оскільки вони не сигналізують про неї, а заглушають її, фактично вони зводять її нінащо. Таким чином, протилежна ідея парадоксальним чином сиґналізує про ту ідею, якій нібито протистоїть найсильніше, і підтримує її.
5 Навіть коли протилежні твердження безглузді чи очевидно помилкові, вони дарують життя і смисл твердженням, яким протистоять. Саме так не-існування — в людському розумінні існування — "Бога" дає життя і смисл усьому, що існує.
6 Своє перше і найбезпосередніше уявлення про цю полюсність ми отримуємо з досвіду власного "я" — тіла і затим свідомості.
Контрполюси "я"
7 Я створений таким чином, що постійно усвідомлюю речі як інше. В певному сенсі для мене всі вони — контрполюси. Екзистенціаліст сартрівського штибу сказав би: вони оточують мене, вони тиранять мене, вони посягають на мою особистість. Але вони визначають мене, вони кажуть мені, хто я, і якщо мені цього не кажуть, я не знаю, хто я. Я усвідомлюю також, що всі інші об'єкти перебувають у точно такому ж становищі, як моє: малесенький полюс у безберегому океані контрполюсів, я безмежно ізольований, але моє становище безліч разів повторене.