Берег був у десятьох туазах від нас.
Дикуни йшли неквапно, але вони явно були настроєні вороже. Каміння і стріли так і сипалися!
Нед Ленд, незважаючи на небезпеку, що загрожувала нам, не забув прихопити із собою здобуті припаси і біг до шлюпки, тримаючи тушу свині під пахвою і кенгуру в руках! За дві хвилини ми були па березі. Закинути в шлюпку провізію і зброю, відіпхнути її від берега, узятися за весла було справою однієї хвилини. Не встигли ми відплисти і двох кабельтових, як добра сотня дикунів, що гналися за нами з диким виттям і погрозливо розмахуючи руками, опинилися вже по пояс у воді. Я/очей не відривав від "Наутилуса", сподіваючись, що лементи тубільців привернуть увагу команди. Але ні! Безлюдно було на палубі величезного підвідного судна, що стояло коло берега!
Хвилин двадцять потому ми піднялися на борт "Наутилуса". Люк був відкритий. Прикріпивши шлюпку, ми ввійшли усередину судна.
Із салону лунали звуки органа. Я ввійшов туди. Капітан Немо, схилившись над клавішами, поринув у світ звуків.
— Капітане! — сказав я.
Він не чув.
— Капітане! — повторив я, торкаючись його плеча. Він здригнувся й обернувся. [149]
— А, це ви, пане професоре! — сказав він. — Чи вдале було полювання? Чи збагатився ваш гербарій?
— Цілком удале, капітане, — відповів я. — Але, на наше нещастя, ми привели із собою цілу юрбу двоноґих!
— Яких двоногих?
— Дикунів!
— Дикунів? — повторив капітан Немо глузливим тоном. — І ви дивуєтеся, пане професоре, що, ступивши на землю в будь-якій частині земної кулі, ви зустрічаєте дикунів? Дикуни! Та де ж їх немає? І чим ці люди, яких ви називаєте дикунами, гірші за інших?
— Але, капітане...
— Щодо мене, пане, то я зустрічав їх усюди.
— Але все-таки, — заперечив я, — якщо ви не бажаєте бачити їх на борту "Наутилуса", чи не варто вжити заходів перестороги?
— Не хвилюйтеся, пане професоре, остерігатися їх немає причини.
— Але їх дуже багато.
— Скільки ж ви їх нарахували?
— Не менше сотні.
— Пане Аронаксе, — сказав капітан Немо, не віднімаючи пальців від клавішів, — нехай хоч усе населення Нової Гвінеї збереться на березі, і то "Наутилусу" нічого боятися їхнього нападу.
Пальці капітана забігали по клавішах; і тут я помітив, що він ударяв тільки по чорних клавішах. Тому його мелодії набували зовсім шотландського колориту. Він забув про мою присутність, весь віддавшись мріям. Я не став більше турбувати його.
Я піднявся на палубу. Ніч уже настала. Під цими широтами сонце заходить раптово. У цих краях не знають сутінків. Обриси острова Гвебороар уже зливалися з туманною далечінню. Але багаття, запалені на березі, свідчили, що тубільці і не збиралися іти геть.
Я провів на палубі у повній самотині довгі години, то згадуючи про тубільців, — але вже без почуття страху, адже впевненість капітана передалася і мені, — то, забувши про них, насолоджуючись пишнотою тропічної ночі. Думкою я полинув до Франції, услід за сузір'ями Зодіаку, що через кілька годин засяють над моєю батьківщиною. Сходив місяць серед сузір'їв зеніту. І я подумав, що цей вірний і галантний супутник нашої планети повернеться через двадцять чотири години в тутешні краї, щоб здибити океанічні води і підняти наш корабель з його коралового ложа.[150]
Десь опівночі, переконавшись, що на темних водах так само спокійно, як і в прибережних гаях, я зійшов у каюту і заснув спокійно.
Ніч минула без подій. Папуасів, безсумнівно, лякало чудовисько, що лежало на кораловій мілині, інакше через відкритий люк вони легко б проникнули усередину "Наутилуса".
О десятій ранку 8 січня я піднявся на палубу. Займалася ранкова зоря. Туман розсіювався, і незабаром показався острів: спершу обриси берегів, потім вершини гір.
Тубільці, як і раніше, юрмилися на березі; їх було більше, ніж напередодні, — чоловік п'ятсот-шістсот. Більш сміливі, скориставшись відпливом, що оголив прибережні рифи, опинилися не далі двох кабельтових від "Наутилуса". Я бачив ясно їхні обличчя. То були справжні папуаси атлетичної будови, з високим крутим чолом, з великим, але не приплющеним носом і білими зубами. Красиве плем'я! Кучеряве волосся, пофарбоване в червоний колір, становило різкий контраст із їхньою шкірою, чорною і лискучою, як у нубійців. У вухах, з розрізаними надвоє і відтяпіутими донизу мочками, були просилені кістяні серги. Узагалі ж дикуни були голі. Між ними я примітив кількох жінок у справжніх кринолінах, сплетених із трав; спідниці ледь прикривали коліна і підтримувалися на стегнах поясом із водоростей. Деякі чоловіки носили на шиї прикраси у вигляді півмісяця і намисто з білих і червоних черепашок. Майже усі вони були озброєні луками, стрілами і щитами, а за плечима в них висіли сітки, наповнені заокругленим камінням, що його вони майстерно метали пращею.
Один із вождів досить близько підійшов до "Наутилуса" і уважно розглядав його. Мабуть, це був "мадо" вищого рангу, бо у нього на плечах була накинута циновка дуже яскраво розфарбована і з зубцями по краях.
Не становило труда підстрелити тубільця, але я вирішив, що розумніше почекати нападу з їхнього боку. При зіткненні європейців з дикунами нам варто захищатися, а не нападати.
Під час відпливу тубільці невідступно сновигали навколо судна, але нічим не виявляли своєї ворожості. Я розчув слово "assai", що його вони часто повторювали, і з їхніх жестів зрозумів, що мене запрошують зійти на берег, але я ухилився від запрошення.
Отже, шлюпка не рушала з місця на превеликий жаль містера Ленда, якому не терпілося поповнити запаси провізії. Канадець, не гаячи часу, зайнявся приготуванням консервів із м'яса і муки, вивезених з острова Гвебороар. Що стосується дикунів, то вони [151] об одинадцятій годині ранку, лише тільки почався приплив і верхівки коралових рифів стали зникати під водою, повернулися на берег. Очевидно, тубільці прийшли із сусідніх островів, або, вірніше, з Папуа. Однак не видно було жодної піроги.
Щоб згаяти час, я здумав пошкребти драгою морське дно, поспіль усіяне черепашками, скойками, поліпами і багате водоростями: крізь прозору воду погляд проникав у морську глибінь. До речі, нині був останній день перебування "Наутилуса" у тутешніх краях, бо завтра, під час припливу, за словами капітана Немо, "Наутилус" вийде у відкрите море.