Василь Олександрович Сухомлинський народився 28 вересня 1918 року в селі Василівка, яке належало тоді до Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині - Онуфріївський район Кіровоградської області). Батьками його були селяни-незаможники.
$Ранні роки
Дитинство майбутнього педагога припало на буремні роки: жовтневий переворот у Росії, боротьба за українську державність, українізація, насильницька колективізація та усуспільнення приватної власності на селі, що супроводжувалося масовим винищенням української інтелігенції, нав’язуванням соціалістичних ідей.
Під час навчання в семирічній школі в 1926 – 1933 роках Василь виявив значні таланти до малювання та віршування, грав на народних музичних інструментах. Вже в ранньому віці йому подобалося консультувати однокласників, за потреби замінювати вчителя і проводити заняття з однолітками.
$Освіта
Маючи 16 років, Сухомлинський вступив на підготовчі курси учительського інституту в Кременчуці (факультет української мови і літератури). Матеріальні умови його сім’ї, де, окрім нього, було ще троє дітей, а також не надто добре здоров’я змусили його у 1935 році розпочати власну трудову діяльність. Упродовж трьох подальших років Василь Олександрович викладав українську мову і літературу у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району, паралельно навчаючись на заочному відділенні Полтавського педагогічного інституту, який закінчив у 1938 році (спеціальність - викладач української мови і літератури середньої школи).
$Творчість
До вирішення складних проблем виховання видатний педагог підходив творчо і самобутньо. Не всі його методики витримали перевірку часом, але складно не захопитися тим, як тонко він відчував і виокремлював «больові точки» в цій сфері, формулював педагогічні завдання і успішно їх розв’язував разом із педагогічним колективом школи, яку очолював.
Сухомлинський прийняв Павлиську школу, маючи 29 років. Навчальний заклад був відсталим, погано обладнаним, учні вчилися у три зміни, а на всі класи була єдина керосинова лампа. Поступово створився колектив молодих, як і сам директор, учителів-однодумців. Педагоги і учні разом споруджували нові шкільні приміщення, майстерні, закладали теплиці. Чимдалі кращою ставала шкільна ділянка, перетворюючись на квітучий сад.
Методи, які використував молодий директор у вихованні школярів, не завжди збігалися з вимогами комуністичної ідеології, якою безпосередньо керувалися в педагогіці радянської держави. Сухомлинський намагався впливати на партійну політику у сфері освіти: писав листи Микиті Хрущову, виголошував аргументовані промови на високих зібраннях, але не був почутим - побороти заідеологізовану і заполітизовану педагогіку, спинити розвиток шкільництва на авторитарних засадах одній-єдиній людині було практично неможливо. Попри все, навіть у таких умовах йому вдавалося робити експерименти, а результати і висновки експериментальних досліджень узагальнювати і описувати в науково-педагогічних працях. Серед таких творів Сухомлинського - «Моральний ідеал молодого покоління» (1963) «Серце віддаю дітям» (1968), «Слово до рідної мови» (1965) та інші книги.
При школі в Павлиші діяла оранжерея, кролеферма, пасіка, метеостанція, чотири майстерні, фруктовий сад, виноградник і голуб'ятня. Після останнього дзвінка коридори школи завмирали: всі мали йти відпочивати, читати книги, працювати в саду. Щоб учителі добре вчили, а учні добре вчилися, в них повинно бути багато вільного часу – вважав директор. О сімнадцятій у приміщенні школи починали працювати гуртки та факультативи. Василь Олександрович рекомендував учням вставати о шостій ранку і виконувати домашні завдання за дві години – це значно ефективніший період доби, аніж увечері, вважав він.
Головною в педагогічній системі Сухомлинського є ідея гармонійно розвиненої особистості, якій має підпорядковуватися весь процес виховання. Василь Олександрович у своїй теоретичній і практичній діяльності рухався від «школи навчання (учіння)», традиційної в той час, яка була спрямована лише на розвиток інтелекту дитини, до «трудової школи», котру він вбачав основою розвитку дітей і їхньої підготовки до життя.
Що таке «трудова школа» за Сухомлинським? Це не банальна підневільна праця на колгоспних полях, якою завантажували школярів у осінній і весняний період. Педагог-новатор вбачав вирішення проблеми в тому, щоб знайти для підлітків таку працю, яка б розвивала розумові сили й здібності, вводила людину у світ творчості.
Ідея навчання й виховання дітей, починаючи з шестирічного віку, була тоді популярною серед багатьох науковців, які намагалися знаходити нові шляхи для розвитку педагогіки. Але на терені колишнього Радянського Союзу один із перших довготривалих експериментів навчання «шестирічок» було розгорнуто саме у Павлиській школі. Розроблена система враховувала такі особливості дитячого мислення, як образність, пластичність, емоційна збудливість думки. Сухомлинський по-новому використовує розмаїття навколишнього світу для розвитку дитини і проводить уроки серед природи – щоб розбудити у школярів здатність до просторового відчуття, вміння фіксувати та емоційно переживати гаму різноманітних кольорів і відтінків. Цікаво, що аналогічні досліди проводять у сучасних японських школах, де в результаті дітлахи розрізняють до 300 кольорів і відтінків.
Шлях творів Сухомлинського до читача не завжди був простим. Наприклад, найвідоміший його твір – «Серце віддаю дітям» - уперше було видано в колишній НДР, за особистого сприяння міністра освіти цієї країни. Причина проста: радянський педагогічний офіціоз не надто охоче сприймав сміливі думки Василя Сухомлинського про навчання дітей на природі, яке приносить дитині радість, або про доброту без «класової забарвленості».
Серед новаторських ідей Сухомлинського – виховний вплив казки на особистість шестирічного школяра. У Павлиській школі спеціально обладнали дитячу кімнату казки, де дітей спонукали до усного складання казок. Кожен зі старших школярів (а займались цим до 7 класу) щороку створював не менше двох казок. У меморіально-педагогічному музеї Сухомлинського нині зберігається 70 томів казок, написаних дітьми з Павлиша.
Формування гуманної особистості – ще один наріжний камінь системи виховання за Сухомлинським. Вчений розумів різницю рівнів потенціалу і здібностей дітей, намагався запроваджувати такий стиль взаємин у колективі, де одна дитина не «давила» б на іншу (слабшу), а мораль поведінки в дитячому колективі давала б рівні можливості для гуманного, морального зростання кожного. Гуманність як риса особистості, на думку педагога, починається з виховання любові до всього живого, до матері, рідних і близьких людей. У книгах "Серце віддаю дітям", "Народження громадянина", "Павлиська середня школа" Василь Олександрович пропонує ідеї для становлення гуманної поведінки дітей, серед яких - створення лікарень для пташок і звірів, допомога немічним, участь у естетизації школи і села.
У школі поважали гідність дитини, оскільки без любові і шани до вихованців, за переконанням педагога, жодні розмови про гуманність і людяність не мають сенсу. Для цього автор створив "Хрестоматію моральних цінностей людства" та "Хрестоматію з етики", які ще в рукописному вигляді використовували колеги і доповнювали власними зразками.
Василь Сухомлинський першим серед вітчизняних фахівців організував педагогічне просвітництво батьків, вважаючи, що ті мають вчитися стільки ж років у батьківській школі, скільки й їхні діти (щоправда, диференційовано), і бути активними помічниками вчителів. Цей досвід і його узагальнення письменник описав у творі "Батьківська педагогіка". Зокрема, йдеться про взаємозв'язки сім’ї та школи, збудовані на глибокому народному підґрунті, котрі є етнічними засадами виховання. За Сухомлинським, будь-який етнос творить свою систему цінностей, які відображають його ментальність, особливості національної свідомості. Такі цінності народ відтворює завдяки мові, літературі, мистецтву, виробничим відносинам, а також у звичаях та традиціях.
У книзі "Павлиська середня школа" розкрито найголовніші складові професії вчителя. Автор на власних прикладах показує особливості формування колективу, який він очолював. В основі педагогічної діяльності, на його думку, має бути любов і повага до дітей, а також професіоналізм педагога. Сухомлинський знав, про що говорить, адже був феноменальним вчителем і особисто міг провести (і проводив) будь-який урок, за винятком біології, хімії і фізики у старших класах.
У своїх творах автор щедро ділиться власними секретами педагогічної творчості, дає поради вчителям-початківцям, педагогам-вихователям, творчим особистостям. Це важливі спостереження і висновки, адже у багатьох напрямках педагогічної науки Сухомлинський випередив свій час.
$Особисте життя
З майбутньою дружиною, Ганною Іванівною Дев’ятовою, Сухомлинський познайомився в Удмуртії. Там, у селі Ува, він працював директором школи у 1942 – 1944 роках, після того, як зазнав важкого поранення під Ржевом у боях Другої світової війни, а далі лікувався в евакогоспіталях та був комісований. Тільки-но Онуфріївський район був звільнений від фашистів, Василь Олександрович повернувся на батьківщину разом із коханою. У селі Павлиш, за 7 кілометрів від малої своєї батьківщини, родина Сухомлинських прожила понад два десятиліття. Тут народилися двоє їхніх дітей - Сергій і Ольга. Василь Олександрович очолював весь цей час Павлиську середню школу.
$Смерть
2 вересня 1970 року Василя Олександровича Сухомлинського не стало. Похований він у селі Павлиш на Кіровоградщині.