(1920-1970)
Пауль Целан один із найвидатніших австрійських поетів ІІ пол. XX ст. , його вважають “таємним королем німецької лірики”, бо він відновив її після війни.
$Ранні роки
Пауль Анчель – справжнє ім’я письменника, народився він 23 листопада 1920 року в єврейській німецькомовній родині на Буковині, в місті - Чернівці. Це місто було дуже цікавим, адже спочатку воно було під Молдавським князівством, після 1775 року належало Австро-Угорській імперії, а з 1918 року - Румунії. Він мав би народитися в Австро-Угорській імперії, адже Чернівці були її частиною довгий час, але за два роки до народження Пауля імперія пала та ця територія відійшла до володінь Румунії. В Чернівцях було величезне розмаїття різних етносів, релігій та традицій. Різноманітність цього суспільства стало дуже важливим для формування особистості Целана.
Його батьки – Лео та Фрідеріка жили посередньо, батько був комерсантом, а Пауль був єдиною дитиною в родині. Вони жили на вулиці Саксаганського, де завжди було багато каштанів, що дуже запам’яталось Паулю. Пізніше він зображував цю красу природи у своїх віршах – “Потойбіч” та інші.
$Освіта
Батьки Пауля понад усе хотіли дати сину хорошу освіту, тому було вирішено віддати п’ятирічну дитину до висококласного закладу Майслера. У 1927-1930 роках хлопчик вступає до народної школи „Ссафа Іврія”, що активно фінансувалась сіоністськими організаціями. Вже восени 1930 року він стає ліцеїстом та вступає до першого класу румунського „Православного ліцею для хлопчиків”. Саме там у Пауля були помічені мовні здібності, зокрема до французької та румунської мов.
Попри його великі успіхи в навчанні, він був змушений лишити ліцей через те, що його там часто ображали, адже в цьому ліцеї активно підтримувався антисемітизм. Вчителями були представники фашистських організацій, які активні підтримували пригнічення ліцеїстів - євреїв. В 1934 році він пише своїй тітці про те, що антисемітизм в його школі настільки розвинутий, що можна було б написати про це близько 300 сторінок. Не дивно, що хлопець став поліглотом, адже ще з самого малку він постійно вивчав різні мови, німецьку мову – ще в початковій школі, потім в народній школі вони вивчали гебрейську, потім румунську, а в ліцеї вони вивчали окрім німецької й румунської ще й латинь, давньогрецьку та англійську.
В тому ж році він вступає до “Ліцею великого воєводи Михая”, де навчався аж до 1938 року. Там він починає писати свої перші вірші потайки. Закінчивши ліцей, Пауль вступив на медичний факультет в Турський університет, що знаходиться у Франції, але не можна сказати, що він хотів цього, він вступив туди більше через наполягання батьків. З початком Другої світової війни Пауль був змушений повернутися додому, де й продовжував навчання в Чернівецькому університеті, а саме на факультеті романської філології. Часи війни стали найскладнішими для родини Пауля, адже його родина та друзі, як і він сам пережили багато жахливого, наприклад – спалення домівок, синагог, та депортації в концтабори.
В 1940 році радянські війська вступили на територію Буковини і Буковина приєдналась до СРСР. Майже рік у Пауля було радянське громадянство, він намагався адоптуватися в тому суспільстві – вивчав російську та працював перекладачем. На жаль, найбільший біль чекав його попереду, з 1941 року його життя було схоже на пекло. Коли в 1941 році Чернівці окупували німецько-румунські війська, його родина потрапила до гетто, а згодом їх відіслали до концтабору, де вони й померли. Пауль, хоча і залишився живим, але його життя було нестерпним. Він потрапив до румунського трудового табору на дорожні роботи. Можна сказати, що саме в роки війни формується творча особистість у Целана, а події війни стали основою більшості його творів. Навіть в жахливих умовах Пауль писав вірші, один з найбільш особливих віршів для нього був„Чорні сніжинки”, адже він був присвячений його матері. Він розумів, що в нього з’явилась ідея, яку він бажає попри все довести людям, яка полягала в тому, що немає місця війні й тим жахам, що робили з його народом. Ця тема дуже помітна у деяких його творах. У 1944 році він відновив румунське громадянство та повернуся до університету та продовжив отримувати освіту, вивчав там англійську мову та літературу.
$Творчість
В тому ж 1944 році був виданий його перший збірник поезій, в якому були як довоєнні вірші, так і вірші часів війни. Незабаром вийшов його другий збірник, який Пауль разом з попереднім, віддав знайомому поету Альфреду Маргулу-Шперберу та надрукувались вони вже аж після смерті Целана. Альфред вважав Пауля генієм та дуже довгий час дозволяв йому залишатися в нього, поки Целан шукав собі домівку в Румунії. До речі, його псевдонім був вигаданий ні Целаном, а дружиною Маргула, яка запропонувала зробити псевдонім переставивши склади його прізвища “Ап-cel” – “Cel-an”). Саме в Бухаресті вперше з’явилось його ім’я, як поета, адже у 1947 році в журналі “Агора” було надруковано 3 його вірші, які були підписані тоді незнайомою для всіх фамілією – Целан.
Поет доволі швидко зрозумів, що він не зможе жити в Чернівцях, адже за результатами війни Буковина стала радянською, то ж почалось запровадження нових правил, до який зовсім був не готовий Пауль. Він постійно почував дискомфорт та йому ставало все важче жити під такими сильним гнітом, тому він прийняв рішення переїжджати на Захід. Як жертва Голокосту та нащадок Автро-Угорської імперії Пауль отримав австрійське громадянство та переїхав до Австрії. Там завдяки його другу – Альфреду він знайшов однодумців і друзів одночасно – І. Бахмана та Е. Жене, які дуже його підтримали як матеріально так і морально. В Австрії вийшла його збірка “Пісок з урн”, яка складалась з 48 віршів, проте знайшовши помилки у виданні Пауля знищив весь тираж.
На території Австрії теж довгий час були радянські війська, тому Пауль вирішив переїхати кудись ще далі, в підсумку Пауль переїхав до Парижа, де й прожив до кінця свого життя. Єдиною метою під час переїзду в Париж було те, що це місто було інтелектуальною та літературною столицею усієї Європи. Спочатку він жив в будинку Івана Голля – франко-німецького поета як іноземець та навіть не претендував на французьке громадянство, але його популярність почала рости дуже швидко, йому почали платити великі гонорари та він потроху почав звикати до того, як це жити добре та в спокої. Його життя почало налагоджуватися, Пауль вступив на факультет германістики та мовознавства в Паризький університет та успішно закінчив його. Після навчання він почав працювати викладачем у школі та одна за одною почали з’являтися його поетичні збірки – “Мак і пам'ять ”, “Зміна дихання” та інші.
Поезію Целана читати досить важко, адже в його творах значна кількість зашифрованих образів, багато метафор та поетичний монтаж, що робить його твори по-справжньому магічними. Основними темами в його творах – це жахлива та несправедлива доля євреїв протягом 20 століття, зокрема трагічна доля його родини. Дуже характерним для його творів є антитеза, яка й показує, який світ жахливий насправді. На початку своєї кар’єри Целан писав більше прості римовані поезії, а згодом його поезія ставала все складніша й він перейшов на верлібр. Його поезія розрахована більше на те, щоб впливати на емоції людей, та не викликати у людей бажання думати про щось, а навпаки концентруватися на почуттях.
Перша його книжка – “Мак і пам'ять” вийшла у світ в 1952 році та була присвячена пам’яті загиблих. Тоді його ще ніхто не знав, а згодом про неї будуть писати, що вона змінила уявлення про саму сутність вірша, його тематику та структуру. Можна сказати, що саме з цієї книги почалось його успішне поетичне майбутнє, вона сформувала його світогляд. Ця збірка налічує 56 текстів, які розташовані за хронологією та темам, проте є 4 головних цикли - “Пісок з урн”, “Фуґа смерті”, «Kонтрове світло” і “Стебла ночі”. В цій збірці кожен вірш доповнює один одного просто переливаючись з однієї сторінки на іншу. Основними темами цієї роботи є розчарування, біль, страх.
Найвідомішим віршем Пауля стала “Фуга смерті”, яку дуже часто порівнюють з відомою картиною Пабло Пікасо” Ґерніка”, адже вони зображують одну й ту саму проблему. Цей вірш став дуже важливим, адже зображував Голокост, який є дуже болючим, як для євреїв, так і для німців. У цьому вірші поєднується національне і загальнолюдське, індивідуальне і колективне. Тільки у роботах Пауля можна побачити, як між собою переплітаються політика, гуманізм, мораль та багато іншого. “Фуга смерті” став справжнім символом Другої світової війни у поезії, так само, як «Герніка» П. Пікассо - в образотворчому мистецтві. Також за своїм жанром цей твір є дуже складним, адже поєднує в собі елементи документального репортажу, балади та плачу. Зараз цей вірш перекладений на усі мови світу та досі є дуже популярним, зокрема через актуальність зображеної проблеми, адже навіть зараз у сучасній Європі є доволі багато міжнаціональних конфліктів, від яких так застерігав суспільство Пауль. Зокрема, він наголошував на тому, що ідея очищування нації не повинна існувати взагалі.
Найменшою збіркою за все життя Пауля стала праця “Мовні ґрати”, яка охоплювала вірші, написані з 1955 по 1958 роки. В цій роботі дуже помітний перехід до простішої мови, в ній він розповідав про важливі події зі свого життя. Лейтмотивом роботи став голос, який можна розглядати як будь яке слово людини, саме звучання, так і як право говорити про щось важливе ( у Пауля це були страждання та Голокост).
Ще одна збірка, як має назву “Нічийна троянда” вважається його піком та є центральною у його творчості. До неї входять 53 вірші, які Пауль писав між 1959 і 1963 роками, та зображав в ній ту саму, болючу для нього, тему Голокоста. У цьому збірнику можна помітити як Пауль у певний момент зацікавився саме російською літературою. Зокрема Осипом Мандельштаном, якому і присвячена ця збірка і який у свою чергу дуже вплинув на формування особистості Пауля.
Також, дуже незвичайною та успішною є збірка “Від порога до порога”, де кожен вірш дає щось нове і читач ніби справді ходить від одного будинку до іншого у пошуках натхнення, любові і так далі.
Пауля вручили нагороду від Федерального об'єднання німецької промисловості в 1957 році, також дали йому літературну премію міста Бремен в 1958 році та вищу літературну нагороду Німецької академії мови та літератури (премію Георга Бюхнера) в 1960 році. Крім того, що він був поетом, він ще й захоплювався перекладознавством та віддав цьому п'ятнадцять років свого життя. Саме завдяки Паулю, на німецьку мову перекладень такі російські поети, як Олександр Блок, Осип Мандельштам та Сергій Єсенін. Також, він віддячив Франції, яка так тепло його прийняла, повністю переклавши на німецьку Поля Валері та Артюра Рембо.
$Особисте життя
Пауль Целан був відомий своєю любов’ю до жінок, до того ж абсолютно різних. Один з найбільш незвичайним серед його романів був з Кларою Ґолль, яка була відома своїми колекціями чоловіків й тим, що вона була німфоманкою, проте вона була старшою за нього на 30 років тому це було ненадовго.
У 1952 році він одружився на талановитій художниці – Жізель де Летранж, а вже в 1955 році вона народила йому сина Еріка, який став викладачем в театральному університеті.
$Смерть
Часто пишуть про те, що декілька останніх років його життя були дуже важкими, періодично він лікувався в психіатричній лікарні, був абсолютно самотнім, часто впадав в депресію та постійно думав, що за ним слідкують. Пауль навіть залишив свою дружину, бо боявся, що може колись її вбити, адже були прецеденти. Пауль закінчив життя самогубством, стрибнувши в Сену. Варто зазначити, що в нього були суїцидальні схильності ще з самого дитинства – він різав вени, пробував протикати собі серце і таке інше. 20 квітня з мосту Мірабо він кинувся в ріку, перехожі одразу здійняли галас та поліція прибула миттєво, але тіло знайшли тільки за 10 днів. Його поховали на кладовищі Тьє, що знаходиться всього в 10 кілометрах від Парижа.