Джордж Ноел Гордон Байрон (1788 – 1824)
Джордж Байрон – видатний англійський поет епохи романтизму, засновник цілої літературної течії під назвою байронізм.
Дитячі роки
Джордж Гордон Байрон народився 22 січня 1788 року в Лондоні. Сім’я поета мала шляхетне походження, однак жила не надто заможно. Батько, Джон Байрон, був капітаном англійської армії й на той час вдівцем, а мати, Кетрін Гордон Гайт, мала шотландське коріння. Через свій розгульний спосіб життя капітан Джон Байрон швидко опинився у скрутному матеріальному становищі. Щоб і надалі жити на широку ногу, він вирішив одружитися з аристократкою Кетрін Гордон. Однак статки дружини виявилися мізерними. Через постійні сварки та фінансову скруту пара розлучилася майже одразу після народження сина. Батько поета, втікаючи від кредиторів, перебрався до Франції, де згодом і помер. Одразу після розлучення мати з сином повернулася до Шотландії, де в Кетрін був родовий маєток. Хоч і зростав Джордж серед мальовничих пейзажів Шотландії, однак дитинство у нього було важке. Після втечі батька сім’я опинилася у боргах, а матері було складно фінансово утримувати сина та ще й величезний маєток, який на той час був у занедбаному стані.
$Освіта
Через постійні матеріальні труднощі Джордж не мав змоги здобути належну освіту. Спочатку освітою майбутнього поета займалися приватні вчителі, але за мізерну платню працювати погоджувалися різні пройдисвіти. Більш ґрунтовну освіту майбутній поет почав здобувати у Граматичній школі міста Ебердін. Коли поетові виповнилося 10 років, то помер його далекий родич, який залишив хлопчикові спадщину. Це був величезний маєток (у поганому стані, як пізніше виявилося) – Ньюстедське абатство, а також титул лорда. Це означало, що, коли Джордж досягне повноліття, то зможе посісти місце у палаті лордів без жодних виборів та на все життя. Титул давав можливість навчатися в одній з кращих аристократичних шкіл Англії. У 1801 році майбутній поет розпочав своє навчання у приватній школі у місті Гарроу. Це був коледж закритого типу, де вчилися діти аристократичного походження. Джордж був не дуже старанним учнем. Але йому подобалося читати, тому він захопився літературою, філософією, історією. Через свою фізичну ваду (кульгавість) поет зазнавав насмішок та знущань. Тому в коледжі він ґрунтовно зайнявся різними видами спорту (плавання, бокс, фехтування), щоб давати відсіч суперникам і таким чином самоствердитися. Подальшу освіту Байрон здобував у престижному Кембриджському університеті (вступив у 1805 році). Під час навчання найбільшу цікавість він проявляє до історії та літератури.
У студентські роки Джордж почав жити ні в чому собі не відмовляючи. Він став модником, захопився алкоголем та грою в карти (хоч це йому не подобалося, але цього вимагали тогочасні модні віяння).
Байрон також брав участь у кривавих підпільних боксерських боях, які на той час були заборонені поліцією і вважалися забавою плебеїв.
У 1808 році Байрон закінчив університет, отримавши ступінь магістра, а в 1809 році посів місце у палаті лордів.
$Особисте життя
Не зважаючи на свою кульгавість, Байрон мав досить приємну зовнішність. А заняття спортом та виснажливі дієти зробили його володарем атлетичної фігури. Завдяки цьому Джордж користувався популярністю у жінок.
Вперше поет закохався у свою кузину Мері Дафф, а дізнавшись, що вона заручилася, просто втратив самовладання і впав у істерику. У шкільні роки Байрон захопився своєю іншою кузиною – Маргарет Паркер, якій писав сердечні вірші. Згодом він закохався у свою сусідку Мері Чаворт. Саме їй присвячена поема Байрона “Сон” (1816).
У молоді роки прихильність Джорджа завоювала леді Кароліна Лем. Поет був частим гостем у її домі. Байрон славився своїми романтичними стосунками зі старшими від себе жінками.
У червні 1813 року Джордж зустрівся зі своєю сестрою (від першого шлюбу батька) Августою Лі. Їхні стосунки були досить неоднозначними, через що страждала і так не надто хороша репутація молодого поета.
Незабаром Байрон почав листуватися з Анною Ізабеллою Мілбенк, яка у 1815 році стала його дружиною. Але сімейне життя у них не склалося. Молодій жінці не подобалася суспільна діяльність чоловіка. А сам поет згодом зрозумів, що одруження було помилкою. Він часто дорікав дружині, пиячив, поводився вульгарно. Тому, майже одразу після народження дочки Ади, леді Байрон повернулася до батьків і подала на розлучення.
Аморальну поведінку Джорджа почали засуджувати політичні противники та літературні опоненти. Проти нього була розгорнута кампанія наклепів та переслідувань. З ним не віталися, не запрошували в гості, кредитори почали описувати майно через численні борги поета. Байрон перестав з’являтися на вулиці. Ці події змусили Джорджа задуматися про поїздку за кордон, а саме до Франції. Однак уряд цієї країни відмовився видавати паспорт поетові.
Байрон все ж таки покинув Лондон у квітні 1816 року. Спочатку він поїхав до Швейцарії, а потім почав жити у Венеції.
Щоб розрахуватися з боргами, восени 1818 року Байрон продав Ньюстед за 90 000 гіней.
Видаючи свої твори, Джордж отримував близько 7000 фунтів щороку, ще понад 3000 фунтів – відсотки від нерухомості. На той час це були гігантські суми грошей, а поет був одним із найзаможніших чоловіків Європи.
У квітні 1819 року Байрон познайомився з 19-річною графинею Терезою Гвіччіолі, яка була заміжня за багатим 60-річним графом (згодом графиня розлучилася зі своїм чоловіком). Родичі молодої жінки були учасниками політичного руху карбонаріїв. Згодом до них долучився і Байрон. Поет допомагав революціонерам грошима, які заробляв літературною працею. За зв’язки з карбонаріями Байрона почала переслідувати поліція, і він змушений тікати з одного міста в інше. Так поет побував у Пізі, Генуї та інших містах Італії.
$Творчість
Творчість Байрона умовно розділяють на два періоди: лондонський (1807 – 1816 роки) та італійський (1817 – 1824 роки).
Перші свої вірші Байрон видавав анонімно. У 1807 році Джордж видав свою першу збірку “Години дозвілля”, під якою підписався своїм іменем. Але ця збірка зазнала нищівної критики з боку невідомого рецензента, який порадив Байрону не займатися літературою.
Наступна поема “Англійські барди та шотландські оглядачі” з’явилася у 1809 році, коли Байрон зайняв своє місце у палаті лордів.
2 червня 1809 року поет вирушає у подорож Середземномор’ям та на Близький Схід. Він побував в Іспанії, Португалії, Греції. На запрошення тодішнього правителя Албанії, Байрон знайомиться з самобутньою культурою і цієї країни. Роздуми від побаченого вилилися на папері у найвизначніший твір Байрона – поему “Паломництво Чайльд-Гарольда”. Роботу над твором він почав ще у Європі. У 1812 році поет повернувся на батьківщину. Вже в Англії він завершив своє творіння та видав першу та другу пісні поеми “Паломництво Чайльд-Гарольда”. Саме ця поема принесла йому світове визнання. У першій пісні автор зображує Іспанію та Португалію під час війни з наполеонівською Францією, у другій пісні йдеться про величну Грецію.
З травня по грудень 1813 року з’являється сім видань поеми “Гуяр”. Протягом 1813 – 1816 років Байрон пише поеми “Корсар”, “Абідоська наречена”, “Паризина”, які мають шалений успіх.
Захоплений постаттю Наполеона Бонапарта, Байрон присвячує йому свої вірші. Події, коли імператор зрікся свого престолу, поет описав у творі “Ода до Наполеона” (1814). Під впливом вражень та емоцій Байрон написав цей вірш на одному диханні (за один день).
Байрон у своїй творчості часто звертається до біблійної тематики. Так побачив світ цикл “Єврейські мелодії” (1815), який складається з 23 віршів.
Останній твір Байрона, написаний на батьківщині, в Англії, має назву “Станси до Августи” (1816) – це вірші, присвячені зведеній сестрі поета.
Уже за кордоном (Швейцарія) побачила світ третя пісня поеми “Паломництво Чайльд-Гарольда” (1817). А четверта (остання) пісня була видана в Італії у 1818 році.
Перебуваючи в Італії, поет з головою занурюється у творчість. Тут він завершує поему “Манфред”. У 1818 році з’являється “Ода до Венеції”. Біблійні мотиви стають основою містерії “Каїн”.
Починаючи з 1818 року і до кінця життя, поет пише роман у віршах “Дон Жуан”. Однак цей шедевр так і залишився незавершений.
У 1818 році з’являється і романтична поема “Мазепа”, де українського гетьмана Байрон змальовує як польського шляхтича, розповідає його історію кохання, страждань та помсти. У творі є історичні неточності, оскільки знання поета про Україну того часу були досить обмеженими.
$Смерть
У липні 1823 році Байрон вирушив до Греції, де почалася його діяльність як командира одного з повстанських загонів, які протистояли турецькій агресії. Щоб допомогти грецькому народу поет продав свій маєток Рочдейл. Отримані від продажу гроші (а це 34 тисячі фунтів), поет витратив, щоб допомогти грекам у боротьбі із загарбниками. Як представник комітету допомоги Греції, Байрон не тільки допомагав матеріально повстанцям, але й брав участь у протистояннях з ворогом. Зусиллями поета був створений єдиний фронт визвольної боротьби.
Взимку 1824 року Байрон захворів. Помер письменник несподівано від лихоманки. Це сталося 19 квітня 1824 року у місті Міссолунгі (Греція).
Серце Джорджа Байрона поховане у Греції. А прах перевезли до Англії. Однак тодішня панівна верхівка не дозволили поховати його у Вестмінстерському абатстві (саме тут були поховані видатні діячі англійської культури). Таким чином свій останній спочинок Байрон знайшов у Ноттінгемширі, на землі своїх предків.