Поснули гори — їм нічого не болить.
Тиса тече, Черемош бурлить.
Що зір на небі, що вогнів земних —
не розпізнати звідси, з низини,
електроедельвейси і зірки;
виходь на грунь — і в космос навпрошки…
І так усе транзисторне звучить,
телевізійне і смерекове блищить,
що завмирають гамори лісів,
потоки нітяться і Черемош осів,
уже й сокирам н...