Це був не сон, живе страшне життя.
В безмежному незнаному просторі
Стелилися, мов хвилі, тумани.
В тім тумані чорніло щось безкрає,
Воно звивалось наче гад і знов,
Знов розвивалось чорне і широке
І все тяглось аж до країв небес.
То люде йшли убрані у жалобу,
Тьми тем людей: жінки, чоловіки
І діточки, і ветхі деньми старці
На милицях... ...