У МИКОЛИ ЛИСЕНКА
У Києві бути і пісні не чути,
не бачити нашого "батька Миколи,—
такого гріха я не міг би забути
і не дарував би собі вже ніколи.
Пішов я до нього: "Чолом, наш кобзарю!
Спасибі тобі, український співаче,
за славні пісні, що у них стілько чару,
за серце твоє молоде і гаряче!
Нехай мене крають живцем москвофіли,
нехай на позорище ставлять г...