Гуцульщино-любко,
Хато смерекова.
Через гори лечу,
Через річку лечу,
Через сонце лечу
На кутю, на коляду,
На ковзанку на льоду,
На дитинство моє світанкове.
А мама стрічає з ґанку
Під калиновим зіллям.
А мама чекає зранку,
Питає:
— Чи ти, дитинко, не змучилася? —
А я стаю яблунею,
Голосом сопілчиним.
А я кукуріка...