"Тихо-тихо Дунай воду несе,
а ще тихше дівка косу чеше…"
В три струмочки сплітає —
пасмо до пасма.
На вигоні дівка дитинство пасла.
А що перший рік звівся на ноги,
другий видибує на дорогу,
третій безстрашно сміється на кутні,
з четвертого, кажуть, не вийде путнє.
Десь лиха година п’ятого носить.
— Ну хоч раз коснути! —
канючить ш...