А Баба-Яга не родилася бабою,
І Баба-Яга була молодою,
Самотність у лісі вважала розвагою,
Аж поки літа не пішли за водою.
А вже як пішли– то вона озирнулася
і раптом відчула таку печаль:
Дерева, і квіти, і просіки-вулиці
Старіють із нею і гірко мовчать.
А де ж те кохання,
А де ж те омріяне,
А де ж отой принц,
Що з самотності візьме?..
...