Спочинь. Оглянься, чи рясні сліди
На ниві всіх твоїх надбань. Світанок
Твоєї долі відлетів туди,
Де вимір інший і де сніг не тане.
Прийшла пора, щоб золотим ключем
Відкрити двері, де чекають мати.
Вони поможуть, підіпруть плечем,
Щоби мене розчулено обняти.
Ось тільки сяду на єдину мить
Край шляху долі — довгою, як безмір,
І зачекаю, може прилетить...