Спекотно. Плавиться кораблик.
Бугаз куняє і Куяльиик.
Ще молода, тому й сердита,
бджола дзижчить у хатці з літер,
заснула. Видиться палац —
і ця мовчанкою впилась!
Якщо мовчать, то вже мовчать:
в кіно ні звуку, тільки титри…
Та ось гряде із літа Літо,
як божий глас із приймача! —
і годі взнати, що є степом,
що — морем…
Нині, саме нам,