О самота зелена, ніжно жадана,
Від гомону далека людського!
За нами в неї двоє чад божественних
Іде: вино й любов, о Лідіє!
Ах, як сміється у прозорім келиху
Ліей в своїй довічній юності!
Як у твоїх очах, осяйна Лідіє,
Любов говорить тріумфуюча!
В альтану сонце заглядає скрадливо;
Рожево у моїм ламається
Воно кришталі і тремтливим золотом
В т...