Поезія, друже, всюди є —
І в людях, і в природі,
І, поки чоловік жиє,
Її умерти годі.
Вона сміється на устах
Маленької дитини,
Вона летить до нас у снах,
Як вітер з верховини.
Вона нам працю солодить,
Співає при роботі,
Алмазом ясним мерехтить
В кривавім людськім поті.
Вона у бурі, в реві фаль,
В збіжжях-ланах на полю,
Вона і там,...