1 П р а п е р в і н ь
У чомусь незнаному,
зеленовихрому
гуляло невидимо:
цвіло безпричинно — буяло безлисто,
сміялось безгучно — ридало безслізно,
жило безупинно і дихало сріберно,
а що — невідомо.
І себе являло
то зблиском, то променем,
дощу крапелиною, сном надозерним,
а як — не збагнути.
Лиш тільки побачено
й назван...