НАСТУП
В ту ніч чомусь надміру було тоскно.
Хтось колов серце старою, заржавілою швайкою. Чому це сталось — я не знав. І не знав, що робити.
Отже, віддався чуттю, що цілком опановувало мною, і лежав, встромивши очі у верхів'я сосен.
Вгорі на тоненьких цівочках хтось цідив довгу тяяску мелодію, крізь просвіти визирало темне, засмалене димом небо. В ньому десь на самому дні кружляли зорі.
Остор...