МАРІЄ,
за мертвими виють пси.
Так виють, ніби за тими,
що вмерли у всі часи,
й між ними — ми.
Не за ними.
На сивому тлі трави
тонко, мов конокради,
проціджують ніч волхви
імені твого ради.
Тут виють до ранку пси
за мертвими й за живими
на грані,
бо голоси
їхні
кажуть очима.
Заплющуй очі…
зірви
губами пелюстку зради
па псиному тлі трави
...