Не встиг дзвінок сповістити про початок перерви, як до мене підійшов староста класу Микола Бобир.
Ну, як справи у нашого класика? — запитав єхидно. Класиком мене прозвали з легкої руки того ж Бобиря. Це саме він попросив написати замітку до стінгазети про життя нашого класу, а коли її надрукували, коротко сказав:
— Просто класик! Старайся. Шліфуй перо. У тебе велике літературне майбуття.
А за...