Широкою вулицею села йшов малий Федько з школи додому Йшов помалу, невеселий. Навіть тоді, коли стрічав старших казав їм "Добрий день!" — голови не підводив.
— Чого ти, Федьку, йдеш такий сердитий? — питали стрічні.
А він нижче голову схиляв та ще й портфелем затулявся.
Коли ж до воріт дійшов, коли от-от мали його стріти мама і тато — Федько не витримав: сильно скривився й заплакав.
— Ти чого...