Широкою вулицею села йшов малий Федько з школи додому Йшов помалу, невеселий. Навіть тоді, коли стрічав старших казав їм "Добрий день!" — голови не підводив. — Чого ти, Федьку, йдеш такий сердитий? — питали стрічні. А він нижче голову схиляв та ще й портфелем затулявся. Коли ж до воріт дійшов, коли от-от мали його стріти мама і тато — Федько не витримав: сильно скривився й заплакав. — Ти чого, мій синочку? — мовила схвильована мама. — Може, тебе хто бив? — запитав тато. Федько покрутив головою, що ні. — Мабуть, собаки десь налякали,— вгадувала мама. — Ні,— ледве вимовив Федько. Дуже тяжко і соромно йому було говорити батькам, чого він плаче. Справа в тому, що в лівій руці Федька був портфель. А в тому портфелі лежав зошит. А в тому зошиті на шостій сторінці внизу була поставлена олівцем велика двійка. Така велика і важка, що Федько ледве доніс її додому. Він звик завжди радувати і тата, і маму. І хіба легко йому було тепер показувати отой зошит! — У мене...— почав він, але щось так стиснуло горло, що говорити далі не міг, лише підняв вгору два пальці. — Двійку, значить, заробив? — перепитав тато. А тоді розгорнув разом з Федьком зошита і сказав: — Ага! Ось де вона, ота плаксива двійка... Ну, що ж, синку,— двійка правильна. Ти ж у кожному рядку недописував слова! — Я дописував, тату! Всі дописував... — Не видумуй,— розсердився батько,— глянь ось сюди: "Книж..." е, а "ка" — немає; "коро..." є, а "ва" — немає; "моло..." є, а "ко" — знову немає... — І "ка", і "ва", і "ко" теж були, татусю! Слово честі, були! — запевняв Федько. — Та де ж вони поділися? На крилах кудись полетіли, чи що? — гнівався тато. — Вони там залишилися,— виправдовувався Федько. — Де це там, що ти мелеш? — сказав тато. — Там, на газеті, на газеті, на парті залишилися,— пояснив синок. Тато голосно засміявся. — Ти чуєш, мамо,— гукнув він,— наш синок такий неуважний, що починає писати в зошиті, а закінчує на підстеленій газеті... Пожартували над Федьком і дома, і в школі. І це допомогло. Відтоді пише тільки в зошиті і "ка", і "ва", і "ко" наш малий Федько.