Мовчки насунули хмари
І залягли округи,
І потьмарились одразу
Луки, поля і луги.
Тріпалось листя, мов з ляку;
Гнулись додолу квітки;
Ледве плескалася річка;
Мов повмирали пташки;
Тиша страшна і німая...
Ясно-блискуча стріла
Небом зчорнілим пробігла,
Хмару вогнем обвила;
Мить ще єдина — й одразу
Вдарило громом страшним,
Наче хитало...