Ні, не тому, що він живе у тузі та стражданні,
Але щораз живuть і будить сподівання,-
Він повен віри, суворий світ.
Дарма, що з давніх уже літ
У храмовім склепінні,
Як сходить день, як гасне світ,
Щораз мертвотніше звучить
Розп'ятому моління.
Дарма! Зусилля, множені по всіх країнах,
Ви віру таїте в незвіданих глибинах,
Бо вірить той, хто робить і т...