До Картагенських веж незнаних
Прибитий бурями в полон,
Я у розкошах ненастанних
Провадив дні, як дивний сон.
I як дозволили богове
Блаженство нам, наземній тлі,-
В ті дні жаги, в ті дні любові
Я був щасливим на землі.
Усе життя в такій неволі,
Рабом цариці все життя,
Чи може бути краща доля
I горя краще забуття?..
Стояла ніч над сонним містом...