На квітки первісні Мая,
На розкішну ярину
Темних хмар зловісна зграя
Сипле білу пелену.
І квітки обваженілі
Хилють зблідлеє чоло;
їх морозом вже прибило,
їх снігами замело!
Серце сумне, серце хворе,
Теж прибите на цвіту,
Необоре, тяжке горе
Нищить силу молоду.
Де ж, життя, твоя принада,
Молоді, весняні сни?
Темно...