Андрієві Кокотюсі
димом теменним андрійку
осінь і праліс і просто
вилити в проріз вікон
озера синій простір
листям стелити кволим
брами і брили змоклі
ободом ніби коливом
горлом ловити окрик
світом слутим андрійку
вернуться і наспіють
врізати під лінійку
звивисте тіло змія
покотом жити нині
зимне чоло накривши
місяць в...