Хлопчина грав, хоч пальці ноченіли.
Струмками лились сльози із очей.
Здригався світ багатий і... змарнілий,
Та він у ньому був нічий... нічий.
Холодна мжичка сіялась, як манка,
На вицвілий, пошарпаний баян.
А він все грав. Мабуть, вже спозаранку
Тривожив заклопотаних краян.
...Я ціпенів. Баян виводив трелі
У такт зусиль дитячої руки.
А ...