СОЛОН — афінський реформатор і політик, один із Семи Мудреців Світу; жив із 638 по 559 рік до н. е.
СОФОКЛ — Геродотів приятель, афінський державний діяч, драматург-трагік; жив із 496 по 406 рік до н. е.
ТОМІРІС — цариця масагетів, яка завдала поразки персам; у цій битві загинув і сам перський цар Куруш.
УТАНА — перський сановник, один із Великої Шістки.
ФАЕТОН — в еллінській міфології — син бога Сонця Геліоса; випросив у батька його вогняну колісницю, але, не вміючи правувати кіньми, надто наблизився до Землі й мало не спалив її. Щоб урятувати Землю, Зевс блискавкою вбив Фаетона.
ФАЛЕС — мілетський філософ, один із Семи Мудреців Світу, родоначальник античного матеріалізму й діалектики, астроном, умів передбачати затемнення Сонця; жив із 625 по 547 рік до н. е.
ФЕБ — одне з імен Аполлона.
ФЕМІДА — еллінська богиня правосуддя й законного порядку.
ХАП — або Хапі; священний чорний бик, вісник єгипетського бога Птаха. Греки називали його Епафом.
ХТАЙАРША — син Дар'явауша, четвертий перський цар (486—465 рр. до н. е.). Греки називали його Ксерксом.
Рідковживані слова
АГОРА — в еллінських містах — головний майдан, де відбувались народні збори та торги.
АКРОПОЛЬ — укріплений особливим муром центр еллінського міста, так зв. "верхнє місто".
АРХОНТИ — урядовці в еллінських містах-державах.
АССІЯДІЯ — місяць перського календаря; починався 22 листопада.
"БЕЗСМЕРТНІ" — воїни 10-тисячного кінного перського полку; кожен воїн мав заступника, який заміняв убитого, через те кількість їх була сталою.
БОЕДРОМІОН — місяць аттічного календаря; починався 22 вересня.
ГАДЕС — або "адес"; відти церковнослов'янське "ад"; підземне царство, де панував брат Зевса — Аїд-Гадес; гадес також називали аїдом.
ГЕКАТОМБА — в Елладі — врочисте принесення в жертву відразу ста голів великої рогатої худоби.
ГЕМАТІОН — верхній одяг у стародавніх еллінів.
ГЕРОНТИ — буквально — "старі люди"; в Елладі — члени ради старійшин, герусій.
ГЕРУСІЯ — рада старійшин в еллінських містах-державах.
ГІМНАСІЙ — у Стародавній Греції — державний навчально-виховний заклад для юнаків.
ГОПЛІТ — важкоозброєний піхотинець в Елладі.
ДАЙВИ — в перській міфології — злі демони.
ДАРИКИ — золоті монети, які карбував перський цар Дар'явауш (Дарій).
ДЕМАГОГ — буквально — "народний вождь"; у Стародавній Греції — політичний діяч демократичного напрямку; згодом слово набуло різко негативного значення.
ДЕМОНИ — в еллінській міфології — нижчі божества, що сприяли або шкодили людині.
ДИПЛОДІОН — тепла верхня одежина в давніх еллінів.
ДІЄРА — великий — переважно бойовий — корабель в еллінів із двома рядами весел на кожному борту.
ДОРОГА ПРОЦЕСІЙ — одна з вулиць Вавілона, на якій відбувались урочисті релігійні та державні процесії.
ДРАБАНТ — охоронець, тілохранитель (з перської).
ДРАХМА — буквально — "жменя"; вагова (4,366 г) та грошова одиниця в Стародавній Греції; розмінювалася на 6 оболів.
ЕВПАТРИДИ — аристократія Афін та інших міст Еллади.
ЕКЛЕЗІЯ — або "еклесія"; народні збори полісів.
ЕЛЕКТРОН — по-іншому — "електр"; сплав чотирьох частин золота й однієї частини срібла.
ЕМПІРЕЙ — в уявленні давніх еллінів — горішня частина неба, наповнена вогнем, оселя богів. Звідси — "витати в емпіреях" — відчувати себе на сьомому небі, нестримно фантазувати.
ЕПОНІМ — людина, ім'ям якої названо місто чи щось інше.
ЕРЕБ — У давніх еллінів — підземне царство темряви.
ЕТЕСІЙСЬКІ ВІТРИ — сезонні літні вітри: в Єгипті — з південного сходу, в Егейському морі — північні й північно-західні, з Адріатики.
ЕФЕБИ — в Елладі — юнаки віком від 18 років, що навчалися військової справи, риторики, філософії тощо.
ЕФОРІЯ — рада з п'яти ефорів, яких у Спарті обирали терміном на рік для нагляду за діяльністю урядовців.
ІЛОТИ — напівзалежне, безправне корінне населення Стародавньої Спарти; належали не окремим власникам, а державі, але обробляли чужу землю, сплачуючи за неї ренту; не мали громадянських прав, через те у війську не служили, хіба що як помічники воїнів.
КЕНТАВРИ — в еллінській міфології — химерні істоти: напівлюди-напівконі.
КЕРИ — в еллінській міфології — демони лиха й погибелі, діти Нюкти.
КІЛІК — чаша, келих (із грецької).
КІФАРЕД — в Елладі — співак, який акомпонував собі на музичному інструменті кіфарі.
КРАБАТ — пізніше стало вимовлятися "крават" — ліжко.
КРАТЕР — велика череп'яна чи металева посудина з широкими вінцями та двома вухами; в кратерах змішували вино з водою.
ЛАБІРИНТ — споруда з багатьма заплутаними коридорами та глухими кутами (біля Кноса на острові Кріті). За еллінською легендою, його побудував Дедал — на замовлення жорстокого царя Міноса.
ЛАПІТИ — або "лапіфи"; давнє плем'я в Елладі; з часом асимілювалось із еллінськими племенами Фессалії.
ЛАМІЯ — в еллінській міфології чудисько в образі жінки; висмоктувало кров у людей і поглинало їх живими.
ЛІМЕН — порт, гавань, пристань (з грецької).
ЛОГОГРАФИ — автори перших творів історичної прози в Елладі VI—V ст. до н. е.
МАГИ — чаклуни, жерці в Стародавній Персії та в деяких інших сусідніх країнах. Магів храми набирали здебільшого з-поміж чоловіків мідійського походження.
МАГ-МАГІШТІ — титул головного або старшого мага.
МЕТЕКИ — особисто вільні, але політично безправні мешканці еллінських міст; метеки не мали права володіти нерухомим майном; то були чужинці та колишні раби-відпущеники.
МИТРА — популярний у Стародавній Персії головний убір.
МІНА — вагова (436,6 г) та грошова одиниця в Елладі; поділялася на 100 драхм.
МУЗИ — в еллінській міфології — супутниці Аполлона, покровительки наук і мистецтв.
НАВАРХ — в Елладі, насамперед у Спарті — командуючий флотом.
НАВТІКОН — флот, флотилія (грецьке).
НАВТІЛ — моряк (грецьке).
НАВТІЛАРХ — капітан корабля (грецьке).
НАОС — храм, вівтар (грецьке).
НАСАМОНИ — північноафриканське плем'я, що жило побіля затоки Великий Сірт.
НОМ — адміністративно-територіальна одиниця в Стародавньому Єгипті (грецька назва; єгипетська до нас не дійшла).
НОМІСМА — монета (з грецької); звідси "нумізматика" — колекціонування монет.
ОБОЛ — найдрібніша монета Еллади; шість оболів складали драхму; срібний або мідний обол важив 0,728 г.