Зінченки

Страница 3 из 3

Сенченко Иван

Стіл у кімнаті під чистою скатертиною, помиті й побризкані ще звечора навіконні квіти — калачики й фуксії — відливали свіжістю, святковістю, в кутку на покуті перед іконами, обвішаними вишитими рушниками, блимала лампадочка. Свято!

І в це свято наш тато увів своїх товаришів. Мама заметушилася, виставила на стіл свої пироги знамениті, кухоль сметани і до неї глибоку жовту, в зелену квітку, миску, солянку із сіллю. А крім того, дістала з мисника пузатенький графинчик — карафку, як називав його наш тато, маленькі чарочки. Всі посідали, цокнулися чарочками.

І бесіда почалася, незвичайна і така, що врізалася мені в пам'ять на все життя. В ті дні помер Лев Толстой. Звістка про це дійшла до Шахівки. Та перед тим її підхопили добрі люди й газети. Це для них була справжня пожива, вони перекидали її на всі боки і, захопившися, наговорили і про те, що було, і про те, чого, може, й не було. Я сидів на полу, обернувся увесь на слух, слова не проронив з розмови. З тих чуток і повідомлень наших гостей найглибше вразив торг за толстов-ську спадщину, насамперед за його чорнильницю, ручку й перо. Виявилось, що все це треба було чомусь неодмінно продати. Під час торгу на сцені з'явилися англійці, запропонували страшну цифру в сто тисяч карбованців і через те, що більше ніхто не зміг дати, зосталися переможцями. Заплатили гроші, уклонились люб'язно, забрали спадщину по Толстому і зникли. "А ми, дурні — сказав Нестір Степанович,— залишилися ні в сих ні в их". І гірко зауважив, що англійці завжди попереду, завжди вихоплюють з-під наших рук наше ж найкраще, найцінніше, а ми залишаємося ні з чим! Говорив він пристрасно, бо взагалі бог не покривдив його даром слова. А треба було б узяти те перо й чорнильницю Толстого, поставити їх на високому, найзолотішому, найкращому столі, сказати добрим людям: "Гляньте! Дивіться! Цим пером Толстой писав для свого народу книжки про те, як треба жити на світі!". З цього часу й запам'ятав я Нестора Степановича, виокремив його серед інших, полюбив і зберіг це почуття до цього дня.

1 Чепіги — українська народна назва сузір'я Оріон.

2 В і з — українська народна назва Великої і Малої Ведмедиці.

3 Волосожар — українська народна назва зоряного скупчення Плеяд у сузір'ї Тельця.

4 Покрова — церковне свято, яке відзначають 14 жовтня за н. ст. (1 жовтня за ст. ст.).