ЕССЕ HOMO
Коли римлянин побачив, у що перетворився той іудей, він заспокоївся: вояки добре впоралися з роботою — це жалюгідне створіння повинно викликати сором у тих, хто привів його сюди. Він хотів сам повідомити Тм про це (з тим виглядом, який означав: "Побачите те, що маєте побачити").
— Оце виводжу вам його, щоб ви знали, що я жодної провини за ним не знаходжу. ч
Він вернувся за Ісусом і знову вийшов до натовпу, підштовхуючи поперед себе якесь опудало, покрите червоним лахміттям, у терновому вінку, у масці з плювків, гною і крові, із сплутаними пасмами волосся.
— Ось —людина!
Вони не впали навколішки. Де ж поділися зцілені прокажені, звільнені біснуваті, сліпці, яким він відкрив очі? Багато з тих, хто повірив у нього, хто всупереч усьому ще беріг надію, втратили останню віру, побачивши цього покидька людського роду. О! Хай він буде зметений з лиця землі! Хай він щезне! Як ми могли вірити у це! Яка ганьба!
Гучний крик натовпу: "Розіпни його!" збентежив прокуратора. Він силкувався перекричати їх: "Але ж він не винен!" Тоді з натовпу вийшов один первосвященик. Запала глибока тиша, бо він говорив від імені всіх:
— У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.
Пілат стривожився. Син Божий — що б це могло означати. Він вернувся у Преторію, наказав Ісусові підійти і поставив йому дивне запитання: "Звідкіля ти?" ^
Прокураторові йшлося не про земне походження Ihyca. Безперечно, в цьому невідомому римлянин відчував величезну силу, непідвладну йому. Але Христос мовчав. Пілат втрачав терпіння: невже людина не розуміє, що її суддя наділений владою розіп'ясти або відпустити!
— Не мав би ти наді мною ніякої, влади, якби тобі не
було дано її згори. Через те на тому, хто мене тобі видав, більший гріх. . ;
"З тієї хвилини Пілат намагався відпустити його. Але іудеї кричали: "Якщо ти його відпустиш, то не будеш кесаревим другом. Усяк, хто робить з себе царя, кесареві противиться". Почувши ці слова, Пілат наказав вивести Ісуса з Преторії і сів на суддівське сидіння, на місце, яке по-грецьки називається "літостротон", а по-єврейськи — "гаввата" (недавно знайдено ту бруківку, якої торкалися священні ноги Ісуса). То був день приготування до Пасхи, близько шостої години. І сказав Пілат іудеям: "Ось цар ваш!" Та вони закричали: "Геть! Гет'ь! Розіпни його!" А Пілат знову до них: "Маю я розіп'ясти вашого царя?" Первосвященики відповідали: "Немає в нас царя, тільки кесар!"
Відповідь загрозлива. Пілат зрозумів, що зайшов надто далеко: якщо він визволить цього нещасного, на нього донесуть у Рим. І Пілат знайшов виверт, щоб законним чином зняти з себе відповідальність: він прилюдно умив руки і проголосив себе невинним у крові цього праведника. Тепер мали відповідати іудеї. Нещасний народ кричав: "Кров його — на нас і на наших дітях!" Так було, так залишається дотепер, але прокляття це не вічне: для Ізраїлю збережене місце праворуч Сина Давидового. , ♦
ХРЕСНА ДОРОГА
Він — здобич, олень, відданий на поталу гончим псам. Як нестиме він свій хрест, якщо сам ледве ноги пересуває? Замість нього хрест несе Симон з Кирени, батько двох учнів — Олександра і Руфа. Поряд, нічим не відрізняючись від Бога, ідуть два розбійники — волочать такі ж колоди. Погляньмо на той хрест, яким він насправді був,— зовсім не подібним на той престол, який ми відтоді воздвигли і який підносить Агнця Божого над цілим світом! Правда ця майже незносна, треба мужності, щоб подивитися їй у вічі. "Перші християни,— пише отець Лягранж,— з острахом зображали розп'яття Христа, бо на власні очі бачили ті нещасні голі тіла, прикріплені до нетесаних стовбурів з поперечною перекладиною у формі літери Т. Вони бачили руки і ноги, при-цвяховані до шибениці, бачили, як хиталися голови, а тіла обвисали під власною вагою. Бачили, як пси, приваблені запахом крові, гризли їм ноги, як над цією різнею кружляли яструби, а розіп'яті, знеможені тортурами, палаючи від спраги, нерозбірливо кликали смерть. Таких мук зазнавали раби і розбійники. Така мука чекала й Ісуса".
Голгофа здіймається біля самих міських воріт. Чи достатня тут відстань,*щоб, згідно з Писанням, Ісус міг тричі впасти? Короткий шлях, по якому вояки тягнуть Ісуса крізь щільний натовп. Він, певно, не бачить Марії, але вона тут. Вона користується тим, що І! синові й II Богові не вистачає ні сил, ні голосу, щоб прогнати II; нарешті вона виходить з мовчанки і темряви з мечем у серці. Жоден святий не зможе так міцно обняти хрест, як Діва; вона мовчки прилучається до Спокутування. Ні, Мати не кричала, її не називають серед тих жінок, які з плачем супроводжували засудженого. А він у ці хвилини думає про ту кару, яка впаде на місто Т'на його народ за ті страждання, й аж здригається: —"Плачте над собою і над вашими дітьми!" Одна ридаюча жінка підійшла і витерла його обличчя шматком полотна. У євангелістів не знаходимо імені Вероніки. Але вона існує; це не вигадана особа. Хіба могла жінка утриматися, щоб не витерти це страшне обличчя.
РОЗП'ЯТТЯ
Настала найстрашніша мить: віддирання одежі, що пристала до ран, удари молотком по цвяхах, піднесення хреста, тіло, що обвисає всією своєю вагою, спрага, вгамована оцтом, миррою і жовчю, і нагота, сором цього нещасного тіла, виставленого напоказ... О, притулок Святих Дарів! Кати роблять свою катівську справу, нічого більше. Ісус молиться за них, бо вони не знають, що творять. Та немає краю ненависті книжників і первосвящеників. Вони ще тут, перед цією живою раною,— сміються, похитують головами, кепкують; вони не перестають тріумфувати: "Інших спасав, а себе спасти не може! Зійди-но з хреста, і ми увіруємо в тебе. Якщо ти цар іудейський, спаси сам себе!"
Одне затьмарює їхню радість — напис, який Пілат прикріпив на перекладині: "Це є цар іудейський". Вони намагаються переконати прокуратора, щоб зробий^поправку: "Він називав себе царем іудейським". Але терпінню прокуратора вже настав край, а може, його мучить тривога. Він сухо випроваджує їх: "Що написано, те написано".
Довкола Шибениці, яка піднімається невисоко над землею, вирує натовп; засуджений висить низько, і плювки долітають до нього. Натовп кепкує без кінця: "Ти, що руйнуєш Божий храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого!"