— Слухай, — Даміан протягнув руку, прибрав. — чи Не варто нам., ее, поправити їй одяг?
— Зроби це, — Чак посміхнувся. — Але мені вона подобається і такою. Ніколи не бачив., як їх називають., таких панталончиків. Дуже забавно, — але при цьому він нахилився і натягнув спідницю на ноги жінки.
Жінка повернула голову, застогнала.
— У неї важка травма? — запитав Даміан. — Ми можемо чим-небудь їй допомогти?
— Уявлення не маю і ні, в такому ось порядку. Якщо, звичайно, ти не лікар..
— Ні, не лікар.
— Тоді ми безсилі. Нехай спить. Коли прийде до тями, я дам їй ковток ось цього фарбоочищувача. Людині, що втратила свідомість, пити давати не можна. Рідина може потрапити в легені. Курс надання першої допомоги, розділ 3В, Космічна академія.
Чоловіки мовчки спостерігали, як піднялися повіки, розплющивши чудові сірі очі, як жінка ковзнула поглядом по їх обличчях, інтер'єрі крихітної капсули. Потім вона почала нестямно волати. Після третього крику Чак перервав її важким ляпасом. На щоці залишився слід його долоні, але крики змінилися риданнями.
— Не потрібно тобі.. — почав Даміан.
— Ще й як потрібно, — перервав його Чак. — З медичних міркувань. Жах пройшов, так що тепер вона спокійно поплаче і заспокоїться. Я — Чак, — звернувся він до жінки. — Це — Даміан. А як звуть тебе?
— Що з нами трапилося? Де ми?
— Чак і Даміан. А хто ти?
— Будь ласка, скажіть мені. Я — Хелена Тібловськи. Що трапилося?
— Я вас знаю, принаймні чув про вас, — заговорив Даміан. — Ви художниця з Місячного центру.
— Подробиці залишимо на потім, приятелю. Ми — в рятувальній капсулі, Хелена, у нас усе добре. Є вода, їжа, кисень., і радіо, щоб викликати допомогу. Я говорю тобі це, давай відразу перейдемо на "ти", щоб ти зрозуміла вигоди нашого становища порівняно з іншими пасажирами і членами екіпажа "Гагаріна". Сталася катастрофа. Усі загинули.
— — А, що буде з нами?
— Хороше питання. Ти можеш допомогти мені знайти відповідь на це питання. Закінчуй пляшку, вона мені потрібна порожня. І мені потрібне взуття, і твоє, і Даміана.
— Що ти таке кажеш? Навіщо тобі наше взуття? Чак вже відкручував гвинти люка.
— Логічне питання. Я — єдиний серед вас член екіпажа, тому командування автоматично покладається на мене. Але у нас не та ситуація, коли можна вимагати сліпої покори, тому я розповім, що знаю і що хочу зробити. Катастрофа сталася, коли ми здолали приблизно чверті відстані від Місяця до Землі. Де ми зараз, я не маю жодного уявлення, а з'ясувати це необхідно.
Покінчивши з гвинтами, Чак зняв віконницю, що прикривала єдиний ілюмінатор рятувальної капсули. Зовні зірки малювали на чорному оксамиті космосу білі смуги, Земля — ширшу, зеленувато-синю.
— Як ви бачите, ми обертаємося навколо подовжньої осі нашої термосної колби. Мені треба знати координати зірок, щоб визначити нашу позицію, а для цього потрібно загальмувати, а ще краще зупинити обертання. На щастя, зовнішній люк розташований назустріч обертанню, тому будь-який викинутий з капсули предмет уповільнить нашу швидкість. Чим більше будуть маса і швидкість цього предмета, тим сильніше сповільниться обертання капсули. Але викидати особливо нічого, в рятувальних капсулах нічого зайвого немає, ось я і хочу скористатися вашим взуттям. Система підтримки температурного режиму працює нормально, так що взуття вам особливо не потрібно. Домовилися?
Сперечатися з Чаком не стали. Взуття відправилося в шлюз разом з порожньою пляшкою, оббивкою стін, різними дрібницями. Чак закрив внутрішній люк, закачав в шлюз повітря, щоб максимально підняти тиск в шлюзі, смикнув рукоятку, що відкриває зовнішній люк. Капсула раптом завертілася, їх кинуло на стінки.
— Даруйте, — Даміан густо почервонів, виявивши, що лежить на Хелені і обіймає її.
Вона посміхнулася, коли їх розкидало в різні боки. Раптове відчуття низу і верху зникло, вони парили по капсулі в невагомості. Чак хмурився, дивлячись на зірки, що повільно пливуть повз ілюмінатор.
— Я думаю, якісь вимірювання зробити вдасться. Якщо ні, доведеться викинути що-небудь ще.
Він витягнув з чохла, що висить на поясі, невеликий прилад, схожий на підзорну трубу, націлив на ілюмінатор, припав до нього оком.
— Мені знадобиться час, так що відпочиньте, — сказав він. — За допомогою цього я можу виміряти кутову відстань до п'яти астрономічних об'єктів. Секстант запам'ятовує кути, а його мікрокомп'ютер може розрахувати наші координати. Але процес цей тривалий. Отже поділіться спогадами, ближче пізнайте один одного. Я ось людина проста, про мене говорити майже нічого. Середня школа в Бронксі, Колумбійський університет, Космічна академія., потім польоти на Місяць. А як щодо тебе, Хелена. Наш друг-англієць сказав, що ти художниця. Що малюєш? Пейзажі? Монументальні полотна? Хелена стиснула губи:
— Я спеціалізуюся на іншому. Мої інструменти — лазери і голограми. Я створюю світлові модулі.
— Я їх бачив, — Чак націлювався на іншу зірку. — У мене від них мерехтить в очах і болить голова. А хто ти, Даміан, грабіжник банків або розтратник?
— Сер!
— Вже пробач мене за це питання, ти стільки бубонів щодо зниклих тридцяти тисяч фунтів. Даміан сплів пальці:
— Я — співробітник англійського посольства. Мені доручили доставити на Землю готівку. Тепер грошей немає..
Чак розсміявся:
— Не дурій. Це усього лише папір, вибух його знищив. Банкноти спишуть і надрукують нові. Даміан посміхнувся:
— Ти, зрозуміло, правий. Але після вибуху я тільки про це і думав. Безглуздо, звичайно.
— У кожного з нас траплялися невдалі дні. Побалакайте між собою пару хвилин, поки я пропущу цифри через цю м'ясорубку.
Розмова обірвалася, як тільки Чак втупився в комп'ютер. Перший шок пройшов, Даміан і Хелена почали обмірковувати незвичну ситуацію. Тишу порушували лише ледь чутне дзижчання вентилятора системи кондиціонування та періодичне клацання комп'ютера. Горіла одна-єдина лампочка. Чорною плямою ілюмінатора пропливали зірки. У капсулі їм було тепло і затишно. Дванадцять футів в довжину, шість — завширшки. Маленький замкнутий світ, забезпечений усім необхідним для підтримки людського життя. А в двох дюймах, за стінкою, нескінченна порожнеча космосу.