Woody Allen
А от Девід вважає мене надлюдиною:
— Знаєш, тату, не варто більше приховувати свої superpowers.
Ось чому зручно чіпляти щоразу нову дівку: можна завжди казати одне й те саме. Не треба напружуватись.
Джеффрі показує мені пляшку "о-бріона" 1929 року.
— Гоу! Варто її випити, я знайшов цілий ящик таких у проході, чого 6 нам не спробувати? Решту я вже роздав своїй групі!
— Дивись-но, бо намішаєш зі своїми пігулками...
— What the hell! Come on! Enjoy!1
Джеффрі відкорковує французьке гран-крю і робить добрячий ковток прямо із пляшки.
— Bay! Треба, щоб воно трохи провітрилось, але на смак — справжній нектар...
— Думаю, нам усім не завадило б провітритись, — мовив Ентоні. — Звідки у вас ця пляшка?
— Relax, я просто взяв у борг, моя контора відшкодує ресторанові, don't worry be happy...
Я відпиваю з пляшки. Стара пурпурна рідина часів краху 29-го року тече в горлянку, наче останні пестощі, поцілунок диявола. Безглуздо було б позбавити себе цього задоволення. Протягаю пляшку Ентоні, але він відмовляється.
— Ні, дякую, не п'ю алкоголю, я правовірний мусульманин.
— Блядь! А я іудей! — вигукує Джеффрі, хапає "о-бріон" за шийку і жадібно заливає собі в рот вино; червоні цівки течуть у нього по губах. — Отже, ти хочеш вбити нас усіх? Радієш з того, що накоїли твої друзяки?
— Come on! Ми не знаємо, хто це зробив. Could be anybody2.
1 Хай йому грець! Давай-но! Розслабимося! (Англ.)
2 Та годі! Може бути хто завгодно (англ.).
— Годі, облиш, убивці-камікадзе — це ж ваші штучки. Ви підриваєте себе в піцеріях, та Аллах вас винагороджує за це.
Ентоні ображається.
— Бісова доля, я мусульманин, але ж не фанатик, give me a break, man.
— Та не нервуйся, Тоні, — кажу я, знову беручи пляхан, — він змішав заспокійливе з бухлом, він у коматозі, от і все.
— О'кей, я у коматозі, — спалахує Джеффрі, — яв коматозі, тому що я єврейський педик, так? А, то це, мабуть, я спрямовую літаки на вежі та вбиваю невинних людей заради того, щоб знищити державу Ізраїль?
Отакої! Хиляю "о-бріона" 1929 року й починаю грати роль Бутрос Бутроса1.
— Слухай-но, от я християнин, він мусульманин, ти єврей. Це значить, що всі ми віримо в одного Бога, о'кей? Тож заспокойся. Нам лишається тільки молитися, як учать три наші релігії, так у нас буде втричі більше шансів, що Бог нас почує й відчинить ці goddam door, кляті двері!
Вино припиняє релігійні війни. Даремно Ентоні не випив. Він повертається до свого мобільника і тисне на кнопки. Джеффрі знову прилипає до пляшки, продовжуючи кудкудакати:
— Воно ж навіть не катерне!
Джеффрі регоче, я теж. Девід усе ще мріє. Лурдес усе ще висить на шторах. Хотів би я розповісти вам про шалені події, перипетії з новими крутими поворотами, але така вже правда: нічого не відбувалось. Ми чекаємо, поки нас хтось врятує, а ніхто за нами не йде. Тхне паленим паласом та шоколадом — батончики "Марс" плавляться в автоматах, що розташовані трохи нижче, у череві чудовиська.
1 Бутрос Бутрос Галі — шостий секретар ООН (1992—1996).
Я дуже злий на винахідника парашута для евакуації з офісного приміщення за те, що ця ідея осяяла його тільки після катастрофи. Не така вже й складна конструкція: чи не міг ти, жалюгідний бовдуре, раніше домудруватися до цього? Хотів би я бачити, як сотні чоловіків та жінок кидаються в порожнечу з рюкзаками за спинами та як над ВТЦ-Плаза розкриваються їхні парашути. Хотів би я бачити, як літають вони у блакитному небі, всупереч силі тяжіння та терористам, як опускаються на бетон, як падають у руки пожежних.
Те ж саме стосується й архітекторів, які колись вирішили, що не треба більше робити зовнішні сходи на будівлях. На всіх нью-йорк-ських білдінгах ці пожежні сходи є, окрім хмарочосів, які найбільше їх потребують. Що, не прикрашає це вежу? Увага! Естетика вбиває. Хіба не можна було передбачити пожежні сходи до 110-го поверху?
А чому не змінилася охоронна система в літаках? Персонал служби безпеки продовжує розсіяно дивитись на екрани, як просвічується багаж. Час від часу вони вибірково розкривають якусь валізу і перевіряють вручну. У літаках замінили металеві ножі на пластикові. Але при цьому лишилися металеві виделки! Ніби виделкою нікого не можна вбити. Досить вцілити в очі чи в горлянку, ударів із тридцять — і готовченко. Вони не бачили Джо Пеші в "Крутих хлопцях", чи що?
Чому немає охоронців у кожному літаку? Є ж вони на входах у дискотеки! Хіба нічні клуби криють у собі більшу небезпеку, ніж літаки? Ще й досі захист пасажирів покладають на стюардес, чиї горля-ночки так легко перерізати.
Ще можна було спустити жертвам мотузки, щоб вони могли втекти, наче в'язні, які прив'язують до ґрат камери простирадла й спускаються ними на свободу. Чому ззовні нічого не спробували? Або скинути мотузкові сходи з того боку, де не було пожежі? Або розгорнути гігантський надувний пневмоматрац, який би амортизував падіння "джамперів", як у "Смертельній зброї"?
Насправді, ніхто навіть не думав, що вежі можуть зруйнуватися. Безмежна довіра технологіям. Повна відсутність уяви. Віра в перевагу реальності над фантастикою.
"Це наче сидіти всередині димоходу", — каже один з пожежних у "Пекельній вежі" Джона Ґілермена (фільм вийшов у 1974 році, тоді ж, коли відкрився Всесвітній торговельний центр). Якщо поліція не спробувала евакуювати людей через повітря, то, мабуть, це тому, що менти бачили цей фільм-катастрофу, в якому рятувальники намагаються витягти людей із схожої пожежі на останньому поверсі хмарочоса, протягнувши їм з гелікоптера трос. У фільмі "чопер"1 падає на дах і розбивається. О 9.14 поліція, мабуть, не ризикнула зробити правдою вимисел.
1 Гелікоптер (англ.).
Уже півгодини під нашими ногами знаходиться літак
Усе ще ніякої евакуації
Ми — метал, що голосить
Люди висять на вікнах
Люди випадають з вікон
Покинутий інвалідний візок
Столи на підставках лишилися без підставок
Забутий на ксероксі степлер
Перекинуті шафи з папками
Блокнот із розкладом невідкладних зустрічей
Прогноз погоди, що обіцяє на сьогоднішній ранок +26 градусів та прозоре блакитне небо
Усі вікна вибиті
Палаюча рідина в шахтах ліфтів