Париж—Нью-Йорк, 2002—2003рр.
подяки
Дякую Брюсові Спрінґстіну за його останній альбом, а також "Suicide", Роббі Вільямсу, Сіґуру Рос, "The White Stripes", Річардові Ешкрофту, "Zwan" і, звісно, дякую Кету Стівенсу-Юзуфу Ісламу за його альбом "Іп Search of the Center of the Universe" (A&M Records).
Дякую Амелі Лабранд за те, що вона стала Амелі Беґбеде.
Дякую Еммануель Обрано за жаргон фінансистів, Франчесці Маттеолі за фотографію "Windows on the World", Рене Ґіттону за дві Вавилонські вежі.
Дякую "New York Times" (стаття Джима Двайєра, Еріка Лептона, Кевіна Фліна, Джеймса Ґланца та Форда Фессендена "102 minutes: Last words at the Trade Center").
Дякую за збірку свідчень очевидців, зібраних Діном Е. Мерфі: "September 11: An Oral History" (Doublday).
Дякую Брюно Лавину за пісню для Баккара.
Тьєрі Ґуно за обкладинку.
"Сапаї +" за допомогу у зв'язку зі звільненням.
Вогалену, смекті та лексомілу, без яких ця книжка ніколи 6 не побачила світ.
Дякую твору Ноеля Рілі Фіта "Walks in Hemingway's Paris" (St. Martin's Griffin, New York): доказ того, що деякі американці знають Париж краще, за нас.
Дякую Марку Ґонто-Бірону, який показав мені "Cielo", "Lotus" та "Taj".
Дякую Жульєну Барбера за те, що він замовив для мене найкращий столик у "Cipriani Downtown".
Дякую Яну Ле Кале за його шампанське.
Дякую Ніколя Бонньє за його травку.
Дякую Девізу Емілю та Джоуї з "Noche".
Дякую "Конкорду"...
Та хай живе Шон Пенн!