Вони почали перезиратися заледве не крадькома, зніяковілі, як це звичайно буває з американцями, поставленими перед грубим фактом їхнього успіху — немов гроші це те саме, що й круто зварені яйця, і надмірне споживання тих і тих однаково неминуче призводить до пердіння. Білл відчував, як кров припливає йому до щік, безпорадний це зупинити. Йому заплатили на десять тисяч більше від названої Майком суми тільки за першу версію сценарію "Мансарди". І пообіцяли ще по двадцять додаткових тисяч за кожну з двох його переробок, якщо ті знадобляться. А ще ж є роялті… і здоровезний аванс за щойно підписаним контрактом на дві книжки… скільки ж це він указав у своїй податковій декларації за 1984 рік? Загалом близько восьмисот тисяч доларів, авжеж? Достатньо, щоб це здавалося монструозним у порівнянні з оголошеним Майком Хенлоном річним заробітком менше одинадцяти тисяч доларів.
"Отже, стільки вони тобі платять за підтримування цього маяка, Майку, старий хлопчина? — подумав Білл. — Господи Ісусе, десь по ходу справи ти мусив би вимагати прибавки!"
Майк наголосив:
— Білл Денбро, успішний романіст у суспільстві, де є хіба що дрібка романістів, а ще менше таких вдатних, які можуть заробляти на життя своїм ремеслом. Беверлі Роган в одежному бізнесі — справі, де багато званих, та мало обраних. Фактично ж наразі вона є найжаданішою дизайнеркою в центральній третині нашої країни.
— Ой, я тут ні до чого, — заперечила Беверлі. Видавши короткий нервовий смішок, вона підкурила нову сигарету від тліючого недопалка попередньої. — Це Том. Усе він. Без нього я б і досі перелицьовувала спідниці й підшивала подоли. Я не маю жодного бізнесового чуття, абсолютно, навіть Том так каже. Це просто… розумієте, це Том. І удача.
Вона зробила єдину, глибоку затяжку й відразу ж загасила сигарету.
— Моя думай, ся леді заперечувать занадьто дуже, — промовив лукаво Річі.
Вона швидко крутнулася в своєму кріслі, подарувавши йому гострий погляд, уся розчервоніла:
— Та що це має означати, Річі Тозіер?
— Не бити моя, міз Скавлеть! — заверещав Річі високим, тремтячим Голосом Негритосика — і в цю мить Білл з моторошною ясністю побачив того хлопчика, якого він колись знав; то була не просто якась попередня сутність, що ховалася під дорослою зовнішністю Річі Тозіера, а істота ледь не більш реальна за самого цього чоловіка. — Не бити моя! Звольте моя вам іше принести мнятний жуліп[498], міз Скавлеть! Ви пити йо тама, на ґ'нку, де бу'е троха холодку! Не шмахаття сього вашого хлопчика.
— Річі, ти неможливий, — промовила холодно Беверлі. — Ти мусиш подорослішати.
Річі дивився на неї, усмішка його поволі вицвітала на непевність.
— Поки не повернувся сюди… — мовив він. — Я гадав, що це вже давно сталося.
— Річі, ти, либонь, найуспішніший диск-жокей у Сполучених Штатах, — вів далі Майк. — Лос-Анджелес, безперечно, лежить на твоїй долоні. А поверх того ще дві синдиковані програми[499]: одна з них стандартна сороківка хітів із відліком знизу вгору, а інша — щось таке з назвою "Прибацана сороківка"…
— Краще тобі постерегтися, дурню, — гарикнув Річі Голосом Містера Т[500], проте червоніючи. — Я тобі зад і перед місцями поміняю. Я тобі трепанацію черепа кулаком зроблю. Я тобі…
— Едді, — провадив далі Майк, не звертаючи на Річі уваги, — ти володієш міцним лімузинним сервісом у місті, де, коли переходиш вулицю, заледве не ліктями треба між довгими чорними автомобілями проштовхуватися. Щотижня у Великому Яблуку банкрутують дві лімузинні компанії, а в тебе справи чудові.
— Ти, Бене, мабуть, найуспішніший архітектор у світі.
Бен відкрив було рота, ймовірно, щоб заперечити, та потім хутко його стулив.
Майк усміхнувся до них, розкинувши руки:
— Я не бажаю нікого бентежити, але викласти всі карти на стіл я таки бажаю. Є люди, які сягають успіху в юності, є й люди, які сягають успіху у вельми специфічних професіях — якби не траплялося людей, які виграють супроти всіх шансів, гадаю, капітулювали б усі. Якби це був хтось один або двійко з вас, ми могли б вважати це за випадковість. Але тут не один і навіть не двоє; всі ви, а це включає і Стена Юріса, котрий був найуспішнішим молодим бухгалтером в Атланті… що означає — на всьому Півдні. Мій висновок полягає в тому, що ваші успіхи виростають з того, що відбувалося тут двадцять сім років тому. Якби в той час ви піддавалися впливу асбесту й зараз кожний мав рак, кореляція була б не менш ясною і переконливою. Чи хтось із вас бажає це заперечити?
Він дивився на них. Не відповів ніхто.
— Усі, окрім тебе, — зауважив Білл. — Що трапилося з тобою, Майку?
— Хіба це не очевидно? — вишкірився той. — Я залишався тут.
— Ти підтримував маяк, — промовив Бен. Білл посмиком обернувся, здивовано подивившись на Бена, але Бен цього не бачив, пильним поглядом втупившись у Майка. — І мені від цього недобре, Майку. Фактично, через це я почуваюся якимсь гнойовиком.
— Амінь, — прорекла Беверлі.
Майк терпляче похитав головою.
— Вам нема через що почуватися винними, нікому з вас. А чи ви дійсно вважаєте, ніби мій вибір залишитися тут був чимсь самостійнішим за ваш вибір — кожного з вас — поїхати звідси геть? Чорти забирай, ми ж були дітьми. З тієї чи іншої причини ваші батьки виїжджали, а ви, діти, були частиною того багажу, який вони забирали з собою. Мої батьки залишились на місці. І чи це дійсно були їхні рішення — будь-кого з них? Я так не думаю. Як вирішувалося, кому виїжджати, а кому залишатися? Стояла за цим удача? Доля? Воно? Щось Інше? Не знаю. Але вирішували аж ніяк не ми. Тому облишмо це.
— Ти не… не ображаєшся? — несміливо спитав Едді.
— Я був занадто заклопотаним, щоб ображатися, — відповів Майк. — Я провів багато часу, спостерігаючи й чекаючи… Гадаю, я почав спостерігати й чекати ще до того, як сам це усвідомив, але останні років з п'ять я перебував, як ви це могли б назвати, у червоному стані тривожної готовності. Від початку цього року я вів щоденник. А коли людина пише, вона думає напруженіше… чи, може, просто конкретніше. І одна з тем, на які я витрачав час, пишучи й роздумуючи — яку природу має Воно. Воно змінюється; ми це знаємо. Я вважаю, Воно також маніпулює, залишаючи власні позначки на людях просто за природою того, чим Воно є — так, як ото навіть після довгого миття у ванні можна відчути на собі запах скунса, якщо той випорожнив свій секреторний міхур поблизу тебе. Так, як ото, коли вловиш рукою коника, він випльовує тобі на долоню свій жучачий сік.