Вишневі усмішки сільські

Страница 5 из 12

Вишня Остап

Калорій, — як учені люди кажуть, — тая мудрість вимагає…

А їх, тих калорій учених, 1 '*" фунти всього тільки, та ще й у хлібі, та ще й у житнім!

Та поки видереш іще ті двадцять п'ять пудів, то з тебе потом і нервами калорій вилізе пудів на тридцять.

Це вчительство!

А школи?!

І мастити, й стеклити, й крити, шити, ушивати… Це — зокола. А всередині?!

Одна книжка — читанка без палітурок для третьої групи… Яка?!

А я знаю, чия вона, який у неї автор, коли вона з тридцять сьомої сторінки починається?.. Починається вона так:

Какь просторь степной Широко великі, Какь в степи глухой Умираль ямщикь (стр. 37).

І посередині в неї так:

Малороссь медлителень вь своихь движенияхь, смотрить ньсколько изь подлобья… Свою хату малороссь ставить особнякомь. Возль хаты оиь разводить садикь сь вишнями, черешнями и сливами, сь подсолнухами и макомт>… (стр. 234).

Добре, що хоч "з макомь"… А кінчається тая книга так:

Человькь, наносящий вредь своєму мозгу, может быстро сократить свою жизнь и даже сойти сь ума (стр. 440).

І кінчається ж, дивіться, ота книга отаким страшним попередженням, а по ній же вчать… та ще й раді, що хоч така є…

Раді, що з ума, кінець кінцем, посходять!

Продивившись оту книжку, я (а я, як відомо, з "малоросів") перестав бути "медлителент" в своих движениях": опинилася вона, книжка, аж за копанкою!

А щоб підтримати автора, ще дужче "смотрю изь подлобья".

У нас іще золото, а не діти, коли вони, щоб грамотними бути, хором не ріжуть:

"Преблагій господи, нізпошлі нам благодать Духа твоего святаго,

Сільраді нашій на утєшеніє, а Наркомосові на пользу"…

"СЕЛО — ТЕХНІКА"

Скрізь і всюди чуємо:

— Техніка в нас на селі слабувата!

— Поліпшити техніку слід! Тоді житечко як попре, так заллємо закордон! Зливою на нього зерно пустимо! Техніку тільки дайте!

Не по правді галасують!

Техніки на селі скільки завгодно й ще одна.

Яких вам машин треба?

Орати? Сіяти? Косити? Молотити? Молоти?

Все є.

Давайте по черзі!..

Машини — орати.

Трактором така машина зветься?

— Є!

І є на скільки хочете сил і на які хочете сили! Є на одну кінську силу! Є на дві кінські сили! Більше тих, що на дві кінські сили!.. А то ще є мішані сили: дві кінські й одна коров'яча. Дві волові й одна кінська.

Є й на дві чисті волові сили!..

Бачив навіть "трактора" на одну кінську й на одну бугаячу силу! І такі є!

Оре, братця, аж "дим ідьот!"

"Двигун" спереду, "регулятор" іззаду!

"Двигуни" тут звуться так: Оришка, Вустя, Ванько, Пилип, Кіндрат… Одне слово, системи найрізнокалібернішої.

"Регулятор" з такими ж приблизно назвами…

"Регулятори" добрі: нажме — три вершки завглибшки, попустить — два з половиною.

На глибоку тільки оранку важко нажати: харч плохувата.

Палива на "трактори" так само хапає.

Є тверде (ніби вугілля кам'яне), є й рідке, власне, не рідке, а скоріш — газувате! Газ!

До твердого належить пужалної.

Після пужална здорово й кінські і всілякі інші сили працюють!

Газувате паливо, що так саме надає чималої сили "тракторові", має різні назви.

"Но! Не здохла б вона тобі!"

"Цабе! Вовки б тебе були з'їли!"

"Соб сюди! Не "бдере тебе!"

Палива цього на селі невичерпні родовища.

Та що, щодо орати — село машинами і всім іншим забезпечене…

Машини — сіяти В кожному дворі побачите!

"Сівалка" на один сішник! Тільки великий сішник — пудів так п'ять зерна! Універсальний сішник!

Коли треба сіяти — він "сішник". Коли до млина жито везти — він лантух… Коли після обіду спати хочеться — його можна або під грушею розіслати, або вкритися ним.

І коней до такої "сівалки" не треба…

Чіпляється собі хазяїнові на шию й "пайшла рвать"…

Косарки — снопов'язалки

Сама косить, сама й скида "самоскидка".

Тільки не "лобогрійка", що скрізь ото, по прейскурантах ви бачите, а "всегрійка". "Гріє" й лоба, й поперек, і решту…

"Двигун" у косарці той, що в "тракторі" за регулятора править…

За "косаркою" йде "снопов'язалка"… Дуже зручна машина.

У закордонних снопов'язалках снопи в'яжуться шпагатом, а в нас ні… У нас снопов'язалка удосконаленіша: сама крутить перевесла й тими перевеслами в'яже! Не треба витрачатись на шпагат. Дешевша…

Та ще до того й співає, й дитину годує, й галушки варить, і лається…

Силу різних відділів наша "снопов'язалка" має… Підмазується й "косарка", й "снопов'язалка" салом, галушками, огірками, цибулею й сирівцем… Шмаровидла — досить.

Молотарки

Є в кожнім дворі. На одну силу. Виключно парові. Як захватить, аж пара йде.

По деяких дворах є двітричотири "молотарки"… Отоді робота, так робота! Аж гуде! Тільки —

Гупгуп! Гупгуп! Гупгуп! Прекрасні машини…

Зерноочисні машини

Віялок у кожнім дворі по чотирип'ять. Ряденце на току — й "вію, вію, повіваю!" Навесні в кожній "віялці" квочка сидить, другою "віялкою" зверху покрита…

"Трієрів" штук по семеро в кожного хазяїна! Що дев'ять місяців — то й новий "трієр"… Сидять собі й одбирають різний "кукіль"… І весело!

Не треба тобі ні мазати, ні решета міняти… Пройшовсь батогом або деркачем по головах і працюють "трієри"…

Сила різних машин є на селі…

"СЕЛО — КНИГА"

Сказать, що на селі бракує друкованого слова, не можна.

Таке "слово" на селі є. І його чимало.

Коли взяти кілька хазяїв заможненьких, що в них і 1921 року дещо вродило, то в кожного з них можна знайти цілий асортимент друкованого слова видання 1921 й 1922 року…

Видання цих років найбільше.

Друкованого слова з часу дореволюційного, часу Центральної ради, гетьманщини, денікінщини вже менше. Але є й таке.

Лежить те друковане слово здебільща на горищі по схованках, по торбинках.

Дехто позапихував його в пляшки, позасмолював і позакопував.

Читають те слово друковане дуже рідко.

Так іноді довгого зимового вечора витягне Кіндрат Степанович торбинку чи скриньку, одчинить її, вивалить на стіл те слово друковане, почухає потилицю й похитає головою:

— На якого чортового батька я збирав оце все? Ну й дурний! От дурний!

— А не казала я тобі?

— Казала! "Казала, та не зав'язала"!

— От і милуйсь!

— Та ні тобі закурити, та ні тобі хоч би що! Ну куди ти його?

І знову збирається воно в торбинку або в скриньку й тириться на горище до другої перетруски. Видання 1923 року вже мало.

— Не хапає! Та й де його набратись, коли тобі супоня півсотні! Діла!