Заводи, Симоне Петлюровичу, гудками гудуть, спати нам не дають та сизим димом наше небо блакитне закурюють!
Такий сум! Такий жах!
Де ви були забарилися?
Якраз оце саме час вам чи з поляками, чи з румунами, чи з болгарами, чи з греками, чи з ким хочете йти Вкраїну урятовувати!
Ми ж хіба не розуміємо: чи можна ж таки спокійно вам на цеє все дивитися, коли біля вас там на еміграції чоловіка з п'ятнадцять, а може, й менше, "директорів департаментів" без посад позалишалося?!
Як ви досі все це терпіли, Симоне Петлюровичу?
Скоріше йдіть!
Визволяйте! Рятуйте!
А коли й тепер не пощастить, приїздіть до нас на "сільського виконавця"[32]. Сурйозна посада!
І серйозніша, й почесніша, ніж "головного отамана"…
Тільки не заплутайтесь, як на ту посаду прохатиметесь, бо Матвій Свиридович казав оце мені:
— І що воно за знак: цілу Україну з Петлюрою визволяв, а призначили за виконавця — не втну! Об'язаностів много, населеніє ремствуєть, а я не вправляюсь! Доведеться в одставку йти!
Вважайте й ви, Симоне Петлюровичу! Бо ж самі знаєте, що іноді путнього кілочка до грабель значно тяжче зробити, ніж за головного отамана бути!
Чекаємо!
КРУТІ ЧАСИ
— Це серйозно?
— Що "серйозно"?
— Оця постанова Наркомпраці й Робітничоселянської інспекції про "трудову дисципліну серед службовців"…
— Серйозно!
— І ото рівно о десятій годині я мушу на праці бути?
— Рівно!
— А як я засплю?!
— Як це так: "засплю"?
— А як у мене вдача така, що я щодня засипляю?
— Не знаю, як воно буде…
— Свинство! То чистять, то скорочують, то приходь їм о десятій годині!
— Так не приходьте!
— Так пишуть, що звільнятимуть!
— Так приходьте!
— "Приходьте". Добре вам говорити "приходьте"… І що воно й за народ такий?!
На півгодини праці збільшили…
Та ні попоїсти тобі, та ні вискочити тобі по коридору пройтись! І сиди, і сиди, і сиди! І працюй, і працюй, і працюй!
— І сиди! І сиди!
— Свинство!
І побігла моя знайома, і руками, голубочка, замахала.
* * *
А справді ж часи настали! Куди тілько воно все це йде, куди прямує?! Помилуйте: в радянській (в радянській!) установі й отакао дисципліна! Отакао каторга!
Так скажіть же, будь ласка, чим же відрізнятиметься тоді радянська установа від тої, що ото:
— Ах, вспомніш, как раньше работалі! Чим?!
І що ж тепер оті робитимуть, що:
— Служу! Конечно, служу, ибо надо же чем-нибудь жить! Больше, положим, хожу, чем служу!
Що, питаю, вони робитимуть?! Плакатимуть!
— Помилуйте! В радянських установах — і такі порядки! Круті часи! Жорстокі часи!
Прощай, коридоре! Прощай, дзеркало! Прощай, дорога убиральня!
ГОРЕ (Бувальщина)
І от, значить, заснувалося на селі (на якому? А хіба не все 'дно, на якому селі!) кредитове с.г. товариство… І вивіску вивісило, і правління обібрало… І сказали члени того товариства своєму правлінню:
— Працюй! Працюй добре, щоб жилося нам краще! Бо кредит для селянина діло велике!
І правління сказало:
— Працюватиму добре! Бо кредит для селянина діло велике! Про це й влада Радянська знає і суми для кредиту відпускає не маленькі! Не хвилюйтесь — працюватимемо!
— Працюйте, товариші правління… То таки влада владою, а ви й самі не спіть та ініціативу Показуйте, бо без самодіяльності смерть вам і смерть нам!
— Не турбуйтеся, громадо, на те ми й правління, щоб самодіяльність свою виявляти…
І почало правління працювати. Засідає правління. І говорить голова:
— Завтра виїду до міста! Треба потурбуватись, походити, похлопотати, бо під лежачий камінь і вода не біжить…
— Поїдьте…
— А член правління хай у район поїде… Сидіти не треба, треба працювати…
— Хай поїде…
І входить рахівник…
— Не їдьте, голубчики! Допоможіть, бо не впораюсь! Порятуйте мене!
— У чім справа?
— Відчити треба писати!
— Які відчити? Ось які:
Українбанкові — 2 прим. Райсельспілці — 2 прим. Інспекторові НКФ — 2 прим. Окрвиконкомові — 2 прим. Укрсельбанкові — 2 прим. Райвиконкомові — 2 прим.
І всі вони з детальним балансом, з відомостями призначення сум, з справками про кредит і т. ін.
Крім цього, інспектура НКФіну вимагає іменні списки членів тва… А їх у нас п'ятсот чоловіка. Треба п'ятнадцять сторінок писати, цілого аркуша…
— Ну гаразд. Допоможемо. Напишемо, а потім поїдемо… Не поїдемо, мабуть…
— Чого не поїдемо?
— Бо підскочить другий місяць, доки це скінчимо! Відомості щомісячні…
— А коли ж діло робити?
— Не знаю, голубчики…
— Ну робіть ви, а я, як голова, поїду…
— Не поїдете…
— Чому?
— Ревізори їдуть.
— Які?
— Завтра інспектор Губсельбанку, позавтрьому — інструктор Райсельсоюзу, потім інспектор РСІ, потім інспектор НКФіну, потім особлива комісія з округу, потім масова ревізія, потім інспектор Укрсельбанку…
— Перебуду, потім поїду…
— Не поїдете, бо як скінчить інспектор Укрсельбанку, приїде якраз інспектор Губсельбанку.
— Спочатку, значить?!
— Спочатку!
Так правління як сіло та як заплакало..
От вам і "ісходящий"…
"Ісходящий", кажуть, єрунда! Сів, записав, зареєстрував, число проставив, у конверта заліпив, чиркчирк! — і все! Не трудно!
І не трудно, і, головне, не відповідально! А от воно й не так.
Виявляється, що відповідально, і навіть дуже! Іноді, братці мої, забалакається "ісходящий" та не туди й заліпить…
Боже мій, скілько тоді халепи, скілько резолюцій і скільки підметок поб'ють "народні обранці", доки прийдуть до редакції й скажуть:
— Пропишіть!
Клопоту тоді ке обберешся!
От, приміром, так.
Губвиконком вирішує справу й пише протокола.
у зв'язку з будовою II дер знесених огородів в сумі жавного посьолка біля ко 573 карб. 12 к. згідно з лишніх Малинівських казарм. калькуляцією.
Губвиконком для державної справи забрав огороди й заплатив за них власникам. Правильно.
Далі пишеться виписка з того протоколу.
В цей час реєстратор забалакується й ліпить тую виписку не в той конверт. Виписка йде через райвиконком у село Малинівку, Чугуєвського району.
А колишні Малинівські казарми в Харкові.
У селі Малинівці одержується протокол.
А ВИ КАЖЕТЕ…
Слухали Про знесення огородів
Ухвалили Компенсувати власників
Читається той протокол, й починається радість: 500 карбованців з неба впало!
Збирається громада, вибираються представники, дається їм доручення, і посилаються ті представники до губернії.