— Слушно, — сказав Дідеріх. — Вони в наших руках!
І, певний перемоги, він різко відхилив будь-яку угоду й запропоновану знижку. Однак, не одержавши протягом кількох днів відповіді, почав тривожитися. Може, вони все ж таки очікують, поки він звернеться до суду? А може, вони самі подали на нього скаргу? Кілька разів на день його очі непевно шукали Наполеона Фішера, який відповідав йому поглядами спідлоба. Вони більше не розмовляли один з одним. Але якось уранці, годині об одинадцятій, коли Дідеріх сидів за другим сніданком, покоївка подала йому візитну картку: Фрідріх Кінаст, вірник фірми Бюшлі і К°, Ешвейлер; Дідеріх ще крутив її в руках, коли завітальник увійшов до їдальні. На порозі він зупинився.
— Пардон, — сказав він, — це, певно, помилка. Мене направили сюди в дім, але мета мого візиту чисто ділова.
Дідеріх зважився.
— Я розумію, але це не має значення, будь ласка, заходьте. Моє ім'я доктор Геслінг. А це моя мати і сестри, Еммі і Магда.
Прибулий підійшов ближче і вклонився дамам.
— Фрідріх Кінаст, — пробурмотів він.
Він був високий на зріст, з білявою борідкою, в брунатному шерстяному костюмі. Всі три дами прихильно всміхнулися.
— Може, й ви з нами поснідаєте? — спитала пані Геслінг.
А Дідеріх:
— Ну, звичайно. Адже ж ви поснідаєте з нами, пане Кінасте?
— Не відмовлюсь, — відповів представник Бюшлі і К°, потираючи руки.
Магда поклала йому на тарілку копченого оселедця, який він почав вихваляти ще перед тим, як підніс виделку до рота.
Дідеріх, простодушно сміючись, запитав його:
— З тверезою головою ви, певно, неохоче діла справуєте?
Кінаст також засміявся;
— У справах я завжди тверезий.
Дідеріх осміхнувся.
— Ну, тоді ми з вами дійдемо згоди.
— Все залежить від того, як... — і лукаво-визивні Кінастові слова супроводжувалися поглядом у бік Магди.
Вона зашарілася.
Дідеріх налив гостеві пива.
— Ви, певно, маєте ще й інші справи в Нецігу?
На це Кінаст стримано відповів:
— Там видно буде.
Намацуючи грунт, Дідеріх сказав:
— З Клюзінгом у Гаузенфельді ви діла не зробите, у нього в справах застій.
Кінаст промовчав, і Дідеріх подумав: "Вони прислали його тільки заради голандера, процес їм дуже не до речі!" Тут він помітив, що Магда й представник Бюшлі і К° п'ють одночасно і поверх кухлів дивляться одне одному в очі. Еммі і пані Геслінг сиділи, наче закам'янівши. Дідеріх, сопучи, нахилився над своєю тарілкою, але зненацька почав вихваляти сімейне життя.
— Вам пощастило, любий Кінасте, другий сніданок — це в нашій родині найприємніший час дня. Коли ось так серед роботи вирвешся сюди нагору, відчуваєш знову, що ти, так би мовити, теж людина. Ну, а це потрібне кожному з нас.
Кінаст погодився, що це потрібне кожному. На запитання пані Геслінг, чи він одружений, Кінаст відповів, що ні, і подивився при цьому на Магдин проділ, бо вона саме нахилила голову.
Дідеріх підвівся і клацнув каблуками:
— Пане Кінасте, — з наголосом сказав він, — я до ваших послуг.
— Дай панові Кінасту викурити сигару, — попросила Магда. Вона сама піднесла до його сигари запаленого сірника. Кінаст висловив надію, що йому пощастить ще раз засвідчити свою пошану дамам, і з багатонадійною усмішкою подивився на Магду. Але надворі він заговорив зовсім іншим тоном.
— Які тут старі й затісні приміщення! — холодно і зневажливо зауважив він. — Подивилися б ви на наші корпуси.
— В такій дірі, як Ешвейлер, — так само зневажливо відповів Дідеріх, — це не штука. Ось тут спробуйте знести це громаддя будинків!
Потім він різко і владно наказав покликати механіка, щоб запустити в хід новий голандер. Наполеон Фішер трохи затримався, то ж Дідеріх сам побіг по нього з криком:
— Вам що, вуха позакладало, чи як? — Але щойно він опинився віч-на-віч з ним, крик його стих; ледь чутним, зривистим голосом, вилупивши від напруження очі, він сказав: — Фішере, я думав про вас: я задоволений вами, з першого числа я збільшу ваше утримання до ста вісімдесяти марок.
Наполеон Фішер коротко й багатозначно кивнув, і вони розлучилися. Дідеріх одразу почав знову кричати: робітники курили!
Вони запевняли, що це дух його ж власної сигари. Представникові Бюшлі і К° він сказав:
— А втім, я застрахований, проте дисципліна насамперед. Чудове обладнання, га?
— Застарілий агрегат! — відказав Кінаст, неприязно оглядаючи машини.
Знаю, мій любий, — глузливо заперечив Дідеріх. — Але не гірший від вашого голандера, в усякому разі. — Незважаючи на Кінастові протести, він і далі гостро картав вітчизняну промисловість. З новим устаткуванням він почекає до поїздки в Англію. Він поставить усе на широку ногу. З того часу, як він сам керує підприємством, воно швидко зростає. І його можна ще значно розширити. Він почав прибріхувати: — Тепер у мене угоди з двадцятьма окружними газетами. А берлінські торгові доми просто не дають мені спокою.
Кінаст в'їдливо перебив його:
— Ви, мабуть, тільки-но все здали, бо я щось не бачу ніде готової продукції.
Дідеріх обурився.
— Шановний пане, коли хочете знати, я щойно вчора надіслав усім дрібним клієнтам повідомлення: до закінчення нової будівлі я нічого не зможу постачати їм.
За ними прийшов механік. Новий патентований голандер був завантажений наполовину, але маса рухалася дуже повільно, робітник допомагав дерев'яною мішалкою. Дідеріх тримав годинника в руці.
Ось бачите. Ви запевняєте, що для обертання маси у вашому голандері потрібно від двадцяти до тридцяти секунд, а я нарахував уже п'ятдесят... Механіку, спускайте масу... В чому річ? Чому така затримка?
Кінаст нахилився над резервуаром. Він випростався і єхидно посміхнувся.
Звичайно, коли клапани забиті... — Він суворо глянув Дідеріхові в очі, той відвернувся. — Що, крім цього, ще зроблено з голандером, зразу я втямити не можу.
Дідеріх швидко підвів голову, зненацька дуже почервонівши.
— Чи не натякаєте ви на те, що я із своїм механіком?..
Я нічого не сказав, — заявив Кінаст.
— Я б цього й не стерпів.
Дідеріх блиснув на нього очима. На Кінаста це явно не справило ніякого враження; погляд його залишився, як досі, холодний, і він по-старому хитро посміхався в роздвоєну борідку. Коли б він поголив бороду і підкрутив кінчики вусів до самих очей, він достоту був би схожий на Дідеріха! Він був силою! Тим рішучіше поводився Дідеріх.