Обоє вони якийсь час мовчали, потім тітка Катерина, сплеснувши руками, перебігла вулицю, проскочила у двір до Гірша, який, з огляду на закон, нічого не робив, лише сидів за столиком, що під вишнею, і не кваплячись ворушив губами — молився. Тітка Катерина не зважила на це, а, вигулькнувши тільки з воріт, крикнула: "Гершку, ви тут сидите, а там Кушнірчук викрав і повіз світ за очі вашу Ривку!"
Від цього повідомлення в очах бідолашного Гірша аж зелені кола замигтіли.
"Що ти кажеш? Як? Коли? Та кажи, кажи!.."
Тітка Катерина як могла докладніше розповіла Гіршові про все те, що бачила, та й те, чого не бачила.
Гірш ухопився руками за голову, гукнув братам, які вже біля нього стояли: "Чого ви стоїте? Наздоганяти треба!"— "Так не молена ж коней запрягати!" — "А ви так, ідоли, біжіть, наздоганяйте, затримуйте!"
І ті, сердешні брати Ривчині, і сам Гірш кинулися вздовж вулиці. Так молодшим — Лейбі і Лазурові — нікого, вони були легко одягнені, в літні піджачки. Інакше було Гіршові. Як глава родини він дотримувався всіх законів і правил і заради свята вирядився в довгополе пальтечко, яке в Глинському неправильно ляпсердаком називали. І побіг. А кляті поли метлялися, плуталися між ногами. І люди, які дивилися на це, не знали, що їм робити: співчувати Гіршові в біді чи сміятися.
А втім, погоня не довго тривала. Де ж пішим парокінну легкоколесу бричку наздогнати?! Та, крім того, різні думки людям, зокрема, Лейбі і Лазурові, набігли: "А чого ради наздоганяти? Що з цієї темниці в білий світ утекла?"
— Молодець, Ривка,— витерши піт, вголос сказав Лейба.— І насмілилася, де в неї сміливість узялася?
— А ти чуєш, Лейбо,— обізвався Лазур.— Всі тікають туди. Людьми виходять. А ми все киснемо біля своєї оливи й коломазі...
Гірш ще менше пробіг, ніж брати. Сестру він любив і не знав, що думати, Кушнірчиного парубка він, звісно, знав,— неначе путній хлопець. А коли він справді не такий? Коли візьме дівчину, насміється та й кине у чужій стороні на поталу деяким лиходіям? Скільки дівчат у тій Донецькій землі попропадало, продалися за копійки, зійшли зі стежки, стали бозна-чим... Ах, Ревекко, Ревекко, що ти наробила?! І Гірш, не помічаючи того, заплакав.
В Кам'яному Броді Ривку дуже легко переробили на Віру, Вірку. Разом з Герасимом Віра будувала будиночок на чотири кімнатки, під бляхою, з дощаною підлогою. Ця підлога, чисто виполірувана, красиво покрита фарбою, постійно витерта, постійно доглянута, була справжньою окрасою домівки. Ілцоб не бруднили її чобітьми й ботинками, всі прохідні місця були заслані доріжками. І вікна сяяли світлістю. Підвіконня прикрашали калачики й фуксії, а дерев'яне широке ліжко було застелене запоморочливо білою ковдрою, з-під якої внизу визирав вишитий поділ простині. І тут, як скрізь в Кам'яному Броді, ліжко прикрашала піраміда подушок у вісім поверхів. Вкривала цю піраміду гладко вишита білосніжна намітка.
Дітей у них було п'ятеро. Старший уже жив на своєму хлібі в Єнакієвому 7, один учився в Москві, другий у Харкові. Двоє при батьках ще жили — бігали в ремісииче училище.
Оце і вся повість викрадення Ривки із Глинського.
Чув її влітку 1934 року від самого подружжя Парасичів.
18 жовтня 1971 р.
1 Білики, Кобеляки, Нові Санжари, Кротеньки — населені пункти Полтавської області.
2 О п і ш н я — селище міського типу Зіньківського району Полтавської області. Розташоване на ріці Ворсклі. Відоме з XVII ст. Це один із найдавніших визначних осередків українського народного мистецтва.
3 Більськ — село, центр сільської Ради Котелевського району Полтавської області. Розташоване на правому березі ріки Ворскли.
4 Глинське — населений пункт Машівського району Полтавської області.
5 Котельва — селище міського типу Полтавської області, райцентр. Розташоване на ріці Котельва. Засноване в XVI ст.
6 Диканька — селище міського типу Полтавської області, райцентр. Розташоване серед мальовничих лісів державного заповідника на правому березі ріки Ворскли. У східній частині селища знаходиться археологічна пам'ятка — сліди скіфського поселення з попелищами (зольниками). Диканькою захоплювався молодий М. В. Гоголь, який у 1831—1832 pp. видав свою знамениту повість "Вечори на хуторі біля Диканьки".
7 Єнакієве — місто обласного підпорядкування Донецької області. Розташоване на ріці Булавииі.