Вакханки

Страница 7 из 8

Еврипид

СТАСИМ П'ЯТИЙ
ХОР
Ушануймо Вакха! В коло всі!
Оспіваймо смерть Пентеєву —
Згинув нащадок гада повзучого, [424]
Той, хто жінки вдягнув убір,
У правицю заквітчаний тирс узяв —
З ним же й в Аїд зійшов.
А шляхом тим, до злочину,
1150] Бик його провадив.
Ви ж, менади-кадміянки,
Спів гучний свій, переможний
До сліз довели, до зойків.
Ну й славний той бій,
Коли материнська рука
Кров'ю сина багриться!

КОММОС
У супроводі вакханок на сцену входить Агава;
на тирсі у неї — голова Метем.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Агаву бачу: он вона додому мчить,
Пентея мати. Очі — шалу сповнені.
Вітайте, люди, шанувальниць Бромія!
Строфа
АГАВА
1160] Вакханки Азії!..
ХОР
Що таке? Слухаю.
АГАВА
Ось принесла я вам
Тільки-но зрізаний плющ —
Добич добірну з гір.
ХОР
Бачу. Ходи ж до нас — і порадіємо!
АГАВА
Спіймала звіра голіруч —
Зустрінувся лев молодий:
Можна поглянути…
ХОР
Десь у глухих місцях?
АГАВА
Кітерон… [425]
ХОР
Кітерон тут до чого?
АГАВА
1170] Занапастив його…
ХОР
Хто спочатку вдарив?
АГАВА
Звичайно, що я.
Тому-то гурт наш
Заздрий на щастя моє.
ХОР
А друга хто?..
АГАВА
Кадма…
ХОР
Що Кадма?..
АГАВА
Поріддя.
Але ті — після мене вже, ті — після мене
Впали на здобич!..
ХОР
Що й казать — гарний звір!
Антистрофа
АГАВА
До учти приєднуйся!
ХОР
До учти? А де ж вона?
АГАВА
Ще ж молодий той звір,
Бо хоч і грива густа, —
1180] Пух на щоці — м'який.
ХОР
На хижаках лишень такі кудла ростуть.
АГАВА
Ловець умілий, Вакх, послав
Менад, заохотив їх
На полювання це. [426]
ХОР
Славний мисливець він!
АГАВА
Ну, то хвалиш?..
ХОР
Ще б пак! Це чудово!
АГАВА
Скоро й кадмейці всі…
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Й Пентей, твій син, так само…
АГАВА
Похвалить мене,
Бо це ж нелегко
1190] Здобич таку вполювать!
ХОР
Нечувану…
АГАВА
Нечувано…
ХОР
Ти рада?
АГАВА
Незмірно,
Бо такий вже великий, такий небувалий мій
Успіх на ловах!

ЕКСОД
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
То покажи, нарешті, громадянам всім,
Нещасна, свою здобич — перемоги знак.
АГАВА
О ви, хто в Фівах веженосних селиться,
Ходіть-но та погляньте, що за звіра ми
Уполювали в горах, доні Кадмові!
Не списом фессалійським, що петля його
1200] Розкручує у леті, не тенетами —
Жіночими руками. Тож дарма, мужі,
Ви зброєю всіляко запасаєтесь:
Ми голіруч зуміли цього звіра взять
Та ще й на кусні розірвали хижого. [427]
Де батько мій похилий? Хай наблизиться.
А де Пентей, синок мій? Хай стрімку бере
Драбину й до колони, ген під стелею,
Мерщій приб'є гвіздками лева голову —
Хай бачать, як на ловах відзначилась я.
Входить Кадм. За ним на ношах несуть останки Пентся.
КАДМ
1210] Несіть за мною цей тягар, печаль мою —
Пентесві останки, на поріг кладіть.
Ой, довго наблукавсь я, поки тіло це
Зібрав докупи, по шматках розкидане
Верхами Кітерона, в хащах, заростях!
Важкі то, ой, важкі то були пошуки!..
Додому повертались ми з Тіресієм
Із свят, були вже в місті, як довідавсь я,
На що нещасні мої дочки зважились.
Ото й" вернувся в гори, і несу тепер
1220] Онука, що менадам став добичею.
Там Автоною — ту, що Арістссві
Зродила Актеона, там — Іно в яру
Я бачив: ошалілі, й досі бігають.
Агава, чув я, аж сюди домчала вже
Вакхічною стопою, і це справді так:
Хоча й очам не вірю — страшно глянути!
АГАВА
Пишатись можеш, батьку, що засіяв ти
Таким от дочок: з ними не зрівняється
З-поміж народу жодна; я про всіх кажу,
1230] Себе ж відзначу: од верстата ткацького —
Далеко я сягнула: диких звірів б'ю
Без зброї. Ось, поглянь-но, у руках моїх —
Чудовий мій здобуток; дивна здобич ця
Палац твій хай прикрасить. На, бери її
Й, радіючи з мого на ловах успіху,
Скликай на учту друзів. Так, щасливий ти,
Щасливий незвичайним нашим подвигом!
КАДМ
О горе непомірне й для очей жахне!
Нещасні руки, вбивством заплямовані!
1240] Розкішну жертву склавши небожителям,
На учту й Фіви, і мене запрошуєш!..
Біда тобі, дитино, та й мені біда!
О як жорстоко, хай не без підстав на це,
Скарав нас Бромій, даром, що споріднений!
АГАВА
Яка ж похмура старість! Навіть вид її
Вражає притеро вічі. Хоч би син мій був [428]
Щасливим у мисливстві. От йому б мій хист,
Щоб у гурті фіванців серед гір гасав
За звіром!.. А його, бач, заполонює
1250] Лиш богоборство. То хоч ти настав його
На розум, батьку, щоб лихим не радувавсь.
Та де ж він? Ану, кличте, хай подивиться
На матір, що блаженством упивається!
КАДМ
Гай-гай!.. Жахливий вчинок усвідомивши,
Страждатимете важко. А залишитесь
Нестямними назавжди, то не буде вам
Нещастя це — нещастям видаватися.
АГАВА
То що тут не в порядку? Що сумного тут?
КАДМ
Сягни в ефір очима — не питатимеш.
АГАВА
1260] Ну ось. Але на що велиш дивитися?
КАДМ
Ніяких змін не бачиш? Усе той же звір?
АГАВА
Що більш дивлюся — більше ним захоплююсь.
КАДМ
Душа ще й досі в тебе скаламучена?
АГАВА
Не знаю, про що мова, але зараз ось
Мов з темряви до світла повертаюся.
КАДМ
Що мовлю, — чуєш? І відповісти б могла?
АГАВА
Слова свої ж недавні я забула вже.
КАДМ
В чий дім у день весільний ти ввійшла колись?
АГАВА
В дім Ехіона — одного з посіяних.
КАДМ
1270] Який же в цьому домі в тебе син родивсь? [429]
АГАВА
Пентей з'явився — плід подружжя нашого.
КАД М
Скажи, чиє обличчя у руках твоїх?
АГАВА
Чиє?.. Таж лева. Заздрили й мисливиці.
КАДМ
А глянь-но краще. Це ж не труд — поглянути.
АГАВА
О лишенько! Що бачу? З чим прийшла сюди?
КАДМ
Уважніше приглянься — стане ясно все.
АГАВА
Якого болю образ перед зором став!
КАДМ
Чи те, що маєш, лева чимсь нагадує?
АГАВА
О ні! На тирсі — голова Пентеєва!
КАДМ
1280] Оплакана раніше, ніж упізнана.
АГАВА
А звідки вона в мене? Хто ж убив його?
КАДМ
Жорстока правдо, як ти запізнилася!
АГАВА
Кажи! Тріпоче серце — твого слова жде.
КАДМ
Це ти його убила й дві сестри твої.
АГАВА
А де загинув? Дома? Чи за домом десь?
КАДМ
Де Актеона розірвали пси колись.
АГАВА
Чого ж на Кітерон, бідняга, вирушив? [430]
КАДМ
Із Вакха й твоїх танців насміхатися.
АГАВА
О горе! Якже ж ми там опинилися?
КАДМ
1290] Шаліли ви й все місто божеволіли.
АГАВА
Це Вакх занапастив нас — врешті бачу я.
КАДМ
Обурений, що шани, хоча бог, не мав.
АГАВА
А де ж бо тіло сина найдорожчого?
КАДМ
Приніс ось — ледве позбирав розкидане.
АГАВА
І все повіднаходив, добре склав усе?
Кадм відслоняє покривало, яким укриті ноші.
Агава кладе голову Пеитея.
А як мій шал Пентею міг нашкодити?
КАДМ
До вас був схожий: бога не вшановував.
І той всіх без розбору, заодно згубив —
І вас, і внука, й дім наш, та й мене скарав:
1300] Продовжувача роду сам не маючи,
Тепер, о нещаслива, твого лона плід
Понівеченим бачу, розшматованим.
На тебе, мій онуку, хто наш дім тримав,
Дивились ми в надії; між людьми всіма
Ти послух мав і шану. Старця скривдити
Ніхто не важивсь: бачив застережливий
Твій погляд; за проступок — гідну кару ніс.
А нині з дому, мов непотріб, викинуть
Мене, старого Кадма, хто, посіявши
1310] Фіванський рід, чудовий урожай зібрав.
О наймиліший! Хоч уже й нема тебе, —
Усе ж до наймиліших зачислятиму…
Мого ти підборіддя не торкнешся вже,
І, дідуся обнявши, не спитаєшся:
"Хто кривдить тебе, старче, і принижує?
Хто серце твоє ранить і смутить тебе?
Скажи, хай покараю твого кривдника". [431]
А нині — я нещасний, ти — загиблий вже,
Бездольна — мати, сестри — гідні жалості.
1320] Хто божеством гордує, — смерть Пентеєву
Побачивши, хай славить небожителів.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Ти гідний жалю, Кадме. Хоч і прикро це,
Та визнай: внука справедливо скарано.
АГАВА
Ти бачиш, батьку: шкереберть життя пішло…
Якщо б цими руками не очистилась…
ДІОНІС
(появившись у постаті бога)
Ти сам драконом станеш, а жона твоя,
Гармонія, — змією, донька збройного
Ареса, — з нею, смертний, одружився ти.
Із нею ж, Зевс прорік це, повезуть тебе
1330] Бики в упряжці — варварських дружин вождя.
І військом незліченним міст чимало ти
Зруйнуєш. Та коли зграбує воїн твій
Святиню Феба, — нещасливе матиме
Повернення, лиш ти й жона врятуєтесь:
Арес в краю блаженних жити зволить вам.
Це я, Діоніс, вам кажу, народжений
Не смертним — Зевсом. І якби до розуму
Прийшли ви, врешті, — мали б за союзника
Нащадка Зевса і були б щасливими.
АГАВА
1340] Ми провинились, Вакху, все ж молю тебе…
ДІОНІС
Дарма: мене ви надто пізно визнали.
АГАВА
Це так. Та надто тяжко покарав ти нас.
ДІОНІС
А ви зі мною, богом, як поводились?
АГАВА
Богам не личить люд земний наслідувать.
ДІОНІС
На це раніше згоду Зевс дав, батько мій.
АГАВА
Гей-гей! Вигнання, старче, нам судилося. [432]
ДІОНІС
То що ж із неминучим зволікаєте?
КАДМ
Потрапили ми, доню, у біду страшну —
І ти, нещасна, й сестри твої жалісні,
1350] і я, що ось на старість поміж люд чужий
Піду селитись. Ще й таке пророцтво є,
Що на Елладу рушу з військом варварів
Й жону — доньку Аресову, Гармонію,
Що вид взяла зміїний, ставши змієм сам,
На еллінські могили, на їх вівтарі
Я поведу, проводар. І від бід своїх,
Нещасний, не звільнюся, не вспокоюся,
Хоч переплину води Ахеронтові.
АГАВА
Без тебе, батьку, на вигнанні житиму!..
КАДМ
1360] Чому, мов лебедиця, свого батька ти,
Сердешна доню, обнімаєш — сивого?..
АГАВА
Куди ж подамся, з батьківщини вигнана?
КАДМ
Не знаю, доню. Я вже не порадник тут.
АГАВА
Прощавай же навік, моє вогнище,
Моє місто, мій краю! О лишенько! —
На вигнання іду!..
КАДМ
Рушай же, доню, й оглянь ще раз
Місця, де стрів Арістеїв син
Жахливу смерть, а нині — й твій
1370] Долю цю повторив.
АГАВА
Співчуваю тобі…
КАДМ
Як і я — тобі
Й твоїм сестрам, доню; сльози ллю.
АГАВА
Страшний удар на дім твій впав:
Сам Діоніс нам справедливо мстив,
Та про міру забув. [433]
КАДМ
Але кривди й він зазнавав од вас:
У Фівах ганьбили ви ймення його.
АГАВА
Хай щастить тобі, батьку!
КАДМ
Й тобі хай щастить,
Моя доню, та що то за щастя в нас?..
Відходить.
АГАВА
1380] Одведіть мене, подруги, в ті місця,
Де супутниці-сестри сестрицю ждуть,
Щоб світ за очі йти,
Де мене вже не бачитиме Кітерон,
Де не вздрять його, клятого, вічі мої,
Де не чули, не знають, що таке тирс, —
Хай інших вакханок турбує.
ХОР
Є всілякі появи небесних сил:
Що й не снилось нам, те здійснять боги,
В чому впевнені ми, — не збувається,
1390] А непевному шлях одкрива божество,
Про це свідчить ось ця наша дія.