В космічній безвісті

Страница 2 из 5

Бережной Василий

— Мені треба, щоб ви всі згадали перший пункт Розпорядку роботи Допоміжного екіпажу. А там недвозначно сказано, що залишати свій пост…

— Знаємо, знаємо. У нас блоки пам’яті ще працюють. — Уїлфул раптом звернувся до своїх товаришів на ультракоротких хвилях: — Усі до мене! Старша операторка вимагає, щоб ми негайно розійшлися по своїх постах…

Гульбище враз ущухло. Натовп тісним колом оточив Софі. Хтось вигукнув:

— Може, вона не знає про карнавал?

— Я розповів, — сказав Уїлфул. — Але Софі дотримується іншої думки.

Він говорив начебто так, як і належить дисциплінованому членові Допоміжного екіпажу, але водночас надавав своїй інформації такого емоційного забарвлення, що суть її набирала протилежного значення. Софі слухала з усе наростаючим потенціалом тривоги. Йшлося до того, що ці фанатики карнавалу можуть наважитись на такі дії…

— Головний екіпаж, якщо вірити хроніці, більше п’ятисот років перебуває в камерах анабіозу, — провадив далі Уїлфул. — І хіба не ми забезпечуємо постійний режим роботи кріогенного устаткування? Хіба ці обо-в’язки не поглинають нашої життєвої енергії? А ми ж ніколи навіть не бачили цього екіпажу і могли б подумати, що це уявна величина, яка зовсім не впливає на ті процеси, що мають місце на "Кентаврі".

"Он куди він хилить, — промайнула думка в Софі. — Ентропія системи зростає…" Уявила автономний енергоблок у центрі корабля, а навколо нього, наче бджолині соти, герметично закриті камери анабіозу. Якщо вимкнути батарею трансформаторів…

— Я пропоную негайно стати до виконання своїх обов’язків! — перервала Софі розбалакування Уїлфула. — Згідно з першим пунктом…

Її заглушили вигуки:

— Карнавал!

— Карнавал!

— Маску!

— Надіньте на неї маску!

— Приєднуйся до нас! — ледве не оглушив її Уїлфул. — Це ж так весело, так цікаво!

Софі вловлювала ситуацію і слухом, і зором, і ще якимось, може, тільки їй притаманним чуттям. "Якщо вони накинуть на мене маску… Це ж ізоляція… Вирватись, вирватись! Швидше до Операторської!"

Але як прорватись крізь оцей натовп дужих, спритних тіл? Софі відчула таке напруження, що аж у голові задзвеніло. Мозок лихоманило — імпульси закружляли в шаленому вихорі, пам’ять видавала інформацію безладно, і годі було розібратися в цьому хаосі. А вирішували секунди! Хаос, хаос… А чому, власне…

— Увага! — піднесла руку Софі. Голос її звучав так владно, що всі зупинилися. — От я щойно подумала: наш мозок вивчив багато складних структур і процесів, а себе ще й досі не осмислив. Виходить, мозок змушений знайомитись із самим собою, вивчати самого себе так само, як і сторонні об’єкти. А мусив би, здається, просто знати про себе все, і то з самого моменту виникнення. Чи це не парадокс? Подумайте. А я тим часом обміркую вашу… карнавальну проблему.

Вона вийшла з натовпу і розміреним кроком, зовсім не поспішаючи, подалася до ескалатора. Все-таки її мозок знайшов правильне рішення! Софі вже давно славилась умінням винаходити, формулювати парадокси — а що ж є цікавіше для інтелекту, як не ці наукові загадки? От і нехай подумають… А вона теж подумає, в якому напрямку і як їй діяти.

III

Діставшись до Центральної операторської, Софі негайно пустила в дію аварійне управління. Доторк до червоної кнопки — і доступ до обхідної галереї, яка оточує камери анабіозу, було перекрито. Надміцні стелітові щити перегородили обидва тунелі, що з’єднують серцевину "Кентавра" з численними палубами. Тепер Головному екіпажеві ніщо не загрожує — зореплавці лежатимуть у своїх камерах, аж поки не пролунає музика Пробудження.

Приємне відчуття виконаного обов’язку охопило Софі, хоча тривога ще не зникла. Навіть не сівши у своє крісло, Старша операторка пильним поглядом окинула екрани осцилографів, панель великого, на всю стіну, пульта: все нормально, всі вузли працюють у заданому режимі. Сіла, обіпершись руками об підлокітники, і тільки тепер відчула, як спадає напруга останньої години. Можна було спокійно проаналізувати ситуацію.

Приєднавшись до електронної пам’яті корабля, Софі дізналася все про карнавал. Сміховинність цього явища вразила її. Отже, причина не в самій ідеї карнавалу… Чому ж поведінка Допоміжного екіпажу змінилася на гірше? Чого тепер можна від них чекати? Певний час автоматика працюватиме й без їхнього нагляду, але ж не безконечно. Контроль, профілактика, ремонт — усе це мусить відбуватися за чітким графіком, інакше "Кен-таврові" загрожуватиме небезпека.

"Кентавр" — планета, — міркувала Софі. — Та Уїлфул не бере до уваги того, що це небесне тіло штучне. Спроектоване й виготовлене Людьми Землі".

Земля… Софі часто милується панорамою, знятою з борту "Кентавра", коли ще його монтували в космо-сі. Дивовижна планета! Білі сувої хмар, сліпучі свічада океанів, зелені материки… Рідкісний витвір природи! І Земля послала в політ "Кентавр" до найближчої планетної системи, хоч життя людини не вистачить, щоб діста-тися до неї. Тому й летять вони в камерах… І хто б міг передбачити те, що сталося? Навіть Великий Мозок не-спроможний на такий прогноз.

Великий Мозок— ось із ким треба порадитись!

Софі одразу почала готувати перфострічку для аналізу ситуації. Сіла біля приймального пристрою, і па-льці її швидко забігали по клавішах. Символами двійкової системи передавала все, що стосується Допоміжного екіпажу: кількість, вік, інтелектуальний індекс, обов’язки, праця, перепочинок і т.д. Але, мабуть, характеристик цих було замало, щоб визначити лінію колективної поведінки, бо відповідь Великого Мозку не порадувала Со-фі. "Функціональні зміни якісних величин характеризуються великим значенням елементу невизначеності. То-чне передбачення майбутнього стану ансамблю виключається. Тенденція до порушення рівноваги. Треба ско-ротити екіпаж".

Скоротити екіпаж, тобто частину його, і, певне, досить значну, викреслити з життя — хіба це в компете-нції Софі?

Вистукала на клавішах:

— Порада твоя, може, й розумна, але нездійсненна.

— Чому? — відповів Великий Мозок. — Це не перевищує твоїх можливостей.

— Можливостей — так. А права перевищує. Таку операцію може провести лише Головний екіпаж. Про-шу дати інший варіант.

Великий Мозок одразу ж видав стрічку з лаконічним текстом: