На закінчення цієї сильветки варто згадати, що Славутич упорядкував і видав 5 томів альманаху Північне сяйво, два томи Захгоньо-Канадського збірника, упорядкував Антологію української поезії в Канаді, 1898-1973. На порозі свого 65-літ-тя він готує до друку нову збірку поезій (дев'яту) Живі смолоскипи — про правозахисників і борців за волю і незалежність України, а також книжку літературних статтей.
МИНУЛЕ Й СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКОЇ КНИЖКИ
(Як Москва русифікує Україну)
Відтоді, як були написані перші українські книжки, що збереглися й дійшли до наших часів, минуло понад 900 років. Протягом цього часу наш нарід пройшов довгий і тяжкий шлях національного й культурного розвитку. Кожний визначний твір, чи то писаний ще літописцями гусячими перами, чи в пізніші століття нашими клясиками і науковцями, чи створені нашими сучасниками — все це наш національний скарб.
Ми, українці, як кожен нарід, гордимося добрими здобутками та їхніми творцями. Такі твори не вмирають передчасно, бо вони правдиво змальовують різні періоди життя нашого народу, його боротьбу проти ворогів, показують рівень культури, мову, тодішнє мистецтво, якими жили наші люди. ~-
Коли візьмемо статистичні дані, зокрема про видання книжок, які були чи не найголовнішим показником рівня культурного й мистецького розвитку нашого народу, то побачимо, що від 11 століття, тобто від появи першої рукописної української книжки — Остромирового євангелія* що її написав у 1056-57 рр. київський дяк Григорій, до 14 століття нараховано 700 рукописних книг, а з 15 по 17 століття включно рукописних та друкованих книжок нараховано 25 тисяч.** На жаль, ці відомості торкаються не тільки України, а всієї території Росії та захоплених нею країн. Проте з певністю можна сказати, що в Україні було переписано чи й написано та надруковано книжок більше, ніж в Московії бо й освіта в ті часи в Україні стояла значно вище, ніж в Московії — перша вища школа, академія, та перші друкарні були відкриті в Україні.
Серед слов'ян, як стверджує проф. О— Лотоцький,*** першими в друкуванні книжок були чехи, бо вони стояли ближче до Заходу. Вони випустили першу книжку в 1468 р. А вже за ними стояли українці, що видали першу українську книжку слов'янською мовою, з особливостями живої української мови в 1491 р. Це були перші дві книжки для потреб україн-
пам'ятка. Переписав її з староболгарського оригіналу київський дяк Григорій в 1056-57 pp. для новгородського посадника Остромира, що був намісником київського князя Із'яслава Ярославича. Має вона 294 аркуші. Щоб виготовити пергамент дія такої книжки, треба було обробити (вичинити) не менше, ніж 150 шкур ягнят або козенят. Це дає уяву, як дорого коштували тоді книги. (YPE, том 10, стор. 417).
*** Дм. Антонович. Українська культура. В-во YTTI, 1947, стор. 71.
.t. .л —/ Ift / * w
"f IV 41 05"" ГИ Kl Y< E"l ' Л .А./ / ■ I к/
"Uwy EClf tfO" П4Шг> ҐІ*,т1КЛ>" • П " ч / " /
>7"Лт , Л^м" • Я4.ІТ , АГЙПНЬ .
Ло^лїоі і$Е" Сл'""' "'•s'tc*'
ЪллЬлпщлгн, ||#" жсігіїмя 9
"ЖЛ"лкЛ"т. то .£птГшятмі" т"дт"<лЛ"9еі4<, ^ші п.піппп.ік,
^ТЛ Т'&ГТЛ MEt*. ЯГГЇОЛЯ.т"
■"Х"ві"у. чдпіли лп • їікіаіп
АОттиг лілУю , ш" слдгнуге ,
11,5 — , — л /Л
!W>*<3|o{iryo<. яжияяп.,..іт.лі"
•Лба , "і""гк— п"їн^я , нііілщ
tatet чаї f , ш (А хнн поїм
луімпрлі imn ял<іг ш"п
ЛТОТГЛЇКтХжХі— Г.тчКІА CKIffl
ІЬ" • "(ff"", пы . пігчгл
л ff в г Л f
ж & 3 н Ї
к л І1 ♦ п
f с т ау ф
и> ч ч U1
'S ы к Є "
м о л ш f
і Л Л
Початкова сторінка Початкова сторінка
острозької "Читанки" острозького "Буквар'я"
Івана Федорова з 1578 р. з 1578 р. Друк Івана Федорова.
Грецько-слов'янський текст.
Деякі дослідники вважають, що острозька "Читанка" і осерозький "Буквар" Івана Федорова з 1578 р. становлять одне видання.
ського населення — Октоїх та Часослов, що ВИЙШЛИ В друкарні Швайпольта Фіоля в Кракові. Ти.ІГчасом перша російська книжка в Москві вийшла через 73 роки, тобто в 1564 р. Надрукував її відомий першодрукар Іван Федоров з допомогою білоруса Мстиславця. Але Московщина в ті часи була настільки темна, що після виходу третьої книжки, люди напали й спалили друкарню й самого друкаря хотіли вбити, бо він, мовляв, був зв'язаний з нечистою силою. Але про це сьогодні російські історики не згадують. Рятуючись від небезпеки, Федоров тоді втік, разом з Мстиславцем до Білоруси, а потім переїхав до Львова, де організував нову друкарню.
Але в третій чверті 16 століття друкарство в Україні вже швидко розвивалось: відкривались нові друкарні у Львові, Острозі, Дермані, Почаєві, Луцьку, Крем'янці, Житомирі. В самому Києві працювало три друкарні, а найбільша з них — друкарня Києво-Печерської Лаври. Українські видання розповсюджувались по всіх східніх країнах, навіть неслов'янських, як Румунія, Угорщина, Молдавія. Не було тоді в Україні й цензурних обмежень.
Але після горезвісного Переяславського договору, з середини 17 століття Москва вже вимагала надсилати все до них на цензуру, запровадивши суворий нагляд за друкарнями, а також вимагала дотримуватись великоросійської граматики. А за непослух накладала великі штрафи, аж до покарання смертною карою. На цьому полі довго тривала завзята боротьба, але друкарство, зрештою, було так спаралізоване московською владою, що протягом років виходило лише по 2-3 книжки за рік. З цього бачимо, яке прогресивне значення для України мав Переяславський договір, як про це пишуть сучасні історики.
А вже в 1876 році прийшов знову погром на українське друковане слово. Цар Олександер II видав таємний височай-ний указ, яким заборонялося друкувати все, крім красною письменства. При цьому заГОронялося перекладати з інших мов, а також ставити українські вистави й друкувати драматичні твори. Тоді ж було закрито низку українських культурних організацій, українську пресу, усунено з університету низку професорів. Тільки Галичина мала більше національної волі, бо була тоді під Астрією.
Рік 1905 трохи полегшив обставини в Україні, але небагато. Зате бачимо, яким розквітом забуяло українське життя з вибухом революції й утворенням української самостійної держави. Уже в 1917 р. вийшло в Україні 747 книжок, у 1918-му