За кілька днів до Цусімського бою командири цих кораблів одержали від командуючого Рожественського секретні пакети з інструкціями. Кожне з чотирьох суден, відокремившись від ескадри, рушило своїм шляхом, щоб діяти у визначеному районі, і, вони вже жодного разу один з одним не зустрічались. Всім Тм було наказано ловити. воєнну контрабанду, що йшла до Японії. Вважали, що, виконуючи таке завдання, вони разом з цим проведуть ефектну воєнну демонстрацію у тилових водах біля берегів противника. Така диверсія російських суден може відвернути увагу і роз'єднати його головні морські сили, зосереджені в Корейській протоці для зустрічі нашої 2-ї ескадри. Вище командування було певне, що крейсери в цій війні з Японією відіграють дуже важливу роль. А що ж вони насправді зробили?
"Рион" крейсирував на водних шляхах Шанхай — Квельпорт — Нагасакі, йому відразу ж пощастило— 13 травня о восьмій годині вечора він зустрів норвезький пароплав "Транзит". Надійшли відомості, що вантаж пароплава становлять порох і рушниці, а є фальшиві документи на гас у Гонконг. Освітлений прожектором, почувши попереджувальний постріл, "Транзит" зупинився. Наблизились до нього мало не впритул. Спочатку мали намір оглянути його, але потім командир, капітан 2-го рангу Троян, передумав і обмежився лише тим, що запитав у рупор:
— Звідки?
— З Артура. Порожній.
— Добре. До побачення. "Транзит" відпустили.
А командир заходив по містку.
Наступного дня зустрілись ще з одним судном. Під час огляду виявилось, що це теж норвезький пароплав, який ішов з Америки до Таку з повним вантажем лісу. Документи були всі в порядку. Приязно розпрощались і з цим пароплавом.
Вдосвіта 15 травня "Рион" взяв напрям до острова Росе і йшов малим ходом, зигзагами. Погода була ясна. За цілий день це бачили на горизонті жодного димку. І тільки надвечір затримали німецький пароплав "Тетартос". На ньому виявили залізничний вантаж японського походження. Цей вантаж супроводжували сім чоловік японців-здавальни-ків. Не було ніякого сумніву — контрабанда.
Призова комісія вирішила потопити пароплав "Тетартос". Але командир, керуючись якоюсь неясною інструкцією міністерства закордонних справ, довго не погоджувався з ухвалою комісії. Офіцерам довелося палко переконувати його. Нарешті він розпорядився посадити на пароплав свій конвой і лягти на зюйд-вест 71е, щоб якомога далі відійти від берега в море. Вранці застопорили машини. З пароплава перевезли на крейсер особовий судновий склад. На "Тетартосі" відкрили кінгстони, але він довго не тонув. Пізніше по ньому дали три постріли з відстані в п'ять кабельтових. Усі три снаряди влучили в нього, але жоден з них не вибухнув. Пароплав і далі тримався на воді і лише о пів на першу повільно пішов на дно.
"Рион", проблукавши днів з чотири в тумані, натрапив на англійський пароплав "Сілурнум". Це сталося в тридцяти милях від Сідельних островів. Капітан пароплава зустрів російського офіцера на палубі, привітався з ним і вирішив одразу ж приголомшити його:
— Дуже сумні і тяжкі новини маю для вас.
Від нього дізналися, що 2-у ескадру розбито. Це стверджувалося і шанхайськими газетами, одержаними від капітана. Очевидно, капітан розраховував, що ці сенсації відвернуть увагу росіян від огляду його пароплава, але дарма. На кораблі виявили сто тридцять кіп бавовни, яку викинули в море.
Звістка про загибель ескадри тяжко вразила весь екіпаж. Про дальші операції ніхто вже не думав. Перед людьми постало питання: куди йти, щоб запастися вугіллям і повернутись до Росії? Рушили в Бата-вію, де людей з "Тетартоса" перевезли на берег і почали вантажити вугілля. Тут з "Риона" дезертирувало тридцять шість матросів. Голландці не дозволили стояти в гавані більш ніж двадцять чотири години. "Рион" знявся з якоря і рушив у Рас-Гафун.
Чотирнадцять днів гойдались на хвилях Індійського океану. 17 червня показались ререги Африки. Попереду височів стрімкий мис Рас-Гафун. Тут, далеко від театру воєнних дій, у вахтовому журналі "Риона" зробили запис про випадок, що ним екіпаж згодом пишався.
Була одинадцята година ранку 17 червня, коли з містка "Риона" офіцери помітили дивну картину. Біля берега, повернувшись до нього лагом і накренившись на лівий борт, стояв на одному місці пароплав. На ньому майоріли якісь прапори. Командир повернув "Рион" просто на пароплав. Коли наблизились до нього на відстань у півтори милі, то побачили французький прапор і сигнал: "Терплю біду". Через борти пароплава, що накренився, плескали хвилі. Командир крейсера капітан 2-го рангу Троян добре розумів, що під час мусону, який дув у бік берега, неможливо було в такому відкритому місці стати на якір. І тільки виняткові обставини змусили пароплав це зробити. Круті брижі посмикували канат якоря. З "Риона" спустили вельбот. Це теж було рисковано. Як згодом виявилося, усі французькі шлюпки, що їх спустили на воду, перекинуло хвилею, а пасажирів перевозили на берег тубільці на своїх човнах. Проте прапорщик Нечаев рушив на вельботі до пароплава, що терпів біду, і за годину повернувся на крейсер. Командирове доручення* було виконано: на крейсер привезли помічника капітана французького пароплава "Шадок". Від француза дізналися, що їх пароплав сів на каміння два дні тому. Зняти його з мілини було неможливо. Пасажири, що їх переправили тубільними човнами на суходіл, розташувались там табором у восьми милях від берега. їх було шістсот вісімнадцять чоловік. Серед них були жінки, діти й хворі. Туди з крейсера послали на шлюпках двох офіцерів і шістдесят чоловік команди. Вони взяли з собою сім пар носилок. Пасажири і екіпаж пароплава насилу добирались по піску в спеку до берега. Команда "Риона" допомагала нести дітей і хворих на носилках. Вісім миль ішли протягом півдоби. Перебуваючи вже на крейсері, французи, пограбовані тубіль-цями-сомалійцями, із захватом говорили про благородний подвиг російських моряків. Врятовані зібрали для команди кілька сот франків. Але командир грошей не взяв і висловив від імені французів подяку команді.
"Рпон", залишивши Рас-Гафун, взяв курс на Аден. В путі в нього вийшло все вугілля, в топках.почали палити дерево. "Рион" ледве добрався до порту.