Троянда також важлива: Короткі історії для душі

Страница 3 из 9

Бруно Ферреро

Господь відповів:

— Сину, та ж ти ще не повернувся до свого дому.

Якось турист відвідав одного відомого рабина.

Його дуже вразило те, що в кімнаті, наповненій книжками, єдиними меблями були стіл і дерев'яна лавка.

— Де ж решта ваших меблів? — спитав турист.

— А ваші де?

— Мої? Я ж тут тимчасово, — здивовано відповів турист.

— І я також, — сказав рабин.

* * *

БАВИТИСЯ З БОГОМ

Якось один чоловік затримався біля гурту хлопчаків, які бавилися на подвір'ї між будинками. Він почав підстрибувати, танцювати та виробляти всілякі блазнівські штучки, щоб забавити їх.

Мати одного з них побачила це зі свого вікна. Через якийсь час вона вийшла на подвір'я, підійшла до свого сина і сказала:

— Це, напевно, святий. Сину, йди до нього.

Чоловік поклав хлопцеві на рамено праву руку і спитав:

— Мій любий, що би ти хотів робити?

— Не знаю, — відповів хлопець. — А ви що хочете, щоб я робив?

— Це ти мені маєш сказати. Що тобі подобається?

— А... Я дуже люблю бавитися!

— А хочеш бавитися з Богом?

Здивований, хлопець не знав, що відповісти. Тоді чоловік додав:

— Якщо ти будеш бавитися з Богом, то зробиш найкращу річ у світі. Бо всі ставляться до Бога так серйозно, що виглядає, ніби Він смертельно нудний і суворий. Бався з Богом, сину! Такого милого товариша до забави, як Він, не знайдеш ніде!

Один книжник ходив по базарі і приглядався до людей. несподівано йому з'явився пророк Ілля.

Скориставшись нагодою, книжник спитав пророка:

— Просвіти мій розум: чи хтось з цих торговців увійде до Царства Божого?

— Ніхто, абсолютно ніхто! — відповів Ілля, заперечливо похитуючи головою.

У цю хвилину на базар прийшли двоє незнайомих мужчин. Вони почали виробляти різні кумедні викрутаси, щоб привернути до себе увагу. Незабаром навколо них зібрався чималий натовп дорослих і дітей, які весело сміялися і плескали їм у долоні.

Пророк Ілля звернувся до книжника:

— Ці напевно увійдуть до Царства Божого.

Книжник підійшов до блазнів і спитав:

— Що ви продаєте?

Ті відповіли:

— Хоч часто наше серце наповнене смутком, ми продаємо усім радість життя.

* * *

"ЗРУЧНИЙ" ПРИВІД

— Я випадково не залишила у вас свою парасолю? — спитала мене одна пані, сусідка, яка якось приходила поговорити зі мною.

— Так, — відповів я.

Пані щиро подякувала, а потім додала:

— Ви — справді чесна людина! Я була у багатьох сусідів і питала, чи не залишила у них свою парасолю, і, уявіть собі, всі відповідали, що ні.

Жила собі на селі черепаха. Якось племінниця, що мешкала в місті, запросила її до себе. Бажаючи побачити трохи світу, сільська черепаха прийняла запрошення.

Дорога була недалека (не більше кілометра), але для черепахи це — довгий шлях. Та вона собі думала, що швидко подолає його, і тільки наступного дня вранці пустилася в дорогу.

"Якщо я буду рухатись в такому темпі, — міркувала черепаха — то в обід якраз буду на місці". І пошкандибала, мугикаючи собі під ніс якусь пісеньку.

Йде, йде, йде... До полудня бідолаха пройшла ледве двісті метрів. Коли годинник почав вибивати 12 годину, звіщаючи полудень, вона невдоволено забурмотіла: "Який дурний годинник! Ще й година не минула, як я вийшла з хати, а вже вибиває полудень... Він, мабуть, заржавів всередині!"

Йде, йде... Вже сонце зайшло і на небі заблищали зорі, а черепаха ще й половини дороги не пройшла.

Страшенно розлючена, вона почала верещати: "Світ вже не такий, як колись! Сонце заходить раніше, зірки з'являються коли хочуть, а дні вже не мають двадцяти чотирьох годин!"

І так вигукуючи, повернулася додому, проклинаючи нерівну та покручену дорогу.

Завжди знайдеться якийсь "зручний" привід, щоб думати зле про ближнього.

* * *

СТРАТЕГІЯ ЛИСА

Один лев з широко розкритою пащею наблизився до вівці і спитав її, чи від нього не тхне.

— Так! — відповіла вівця.

— Дурна! — сказав лев і з'їв її.

Потім поставив те саме питання вовкові.

— Ні! — відповів вовк.

— Підлабузнику! — заричав лев і розірвав його.

Те саме лев запитав й у лиса.

— Кажучи правду, пане, — відповів лис, — у мене такий нежить, що абсолютно не чую жодних запахів.

Учень одного філософа пішов відвідати свого вчителя, який лежав на смертному ложі.

— Залишіть мені у спадок трохи вашої мудрості, — просив він.

— Бачиш мій язик? — спитав філософ.

— Бачу, — відповів учень.

— А мої зуби? Чи всі ще там?

— Ні, не всі.

— А знаєш, чому язик тримається довше від зубів? Бо він м'який і гнучкий, а зуби тверді — тому й випадають. Тепер ти знаєш усе, що треба знати. Іншої мудрості не маю.

* * *

СИЛА ДУМКИ

Йшов собі полем подорожній — і раптом у траві побачив якийсь предмет дивної форми.

— Це змія, — подумав він.

Змія кинулась на нього і вкусила.

Пізніше тією ж дорогою йшов інший подорожній. Він також побачив предмет дивної форми.

— Це птах, — подумав він.

Затріпотіли крила, і птах полетів у небо.

Одному водієві несподівано вночі посеред поля пробилося колесо автомобіля. Він засмутився, бо не мав потрібного інструменту, щоб його замінити. Раптом вдалині він побачив маленький вогник — це був одинокий селянський будинок.

Водій швидко пішов у тому напрямку. Дорогою він думав: "А що, як ніхто не відкриє дверей?" "А що, як не буде потрібного інструменту?" "А що, як не схочуть його позичити?"

Від таких непевних думок його тривога зростала, і коли нарешті водій дійшов до того будинку, то був такий знервований, що, розмахуючи кулаком під носом у господаря, закричав: "Тримай собі свій домкрат!"

Подобається це нам, чи ні, але наші думки визначають маршрут нашої земної мандрівки, званої життям. Якщо будемо думати тільки про невдачі, то вони переслідуватимуть нас. Якщо ж думатимемо, що ми нелюб'язні, невиховані, то такою буде і наша поведінка. Якщо говорити дитині, що вона дурна, то такою вона і виросте.

* * *

ПІСОК І РУКА

Тринадцятилітній Юрко прогулювався з мамою пляжем. Нараз спитав її:

— Мамо, як вберегти приятеля, якого дуже любиш?

Мама подумала трохи, потім, нахилившись, набрала в жмені піску. Одну руку стиснула в кулак і пісок почав вислизати поміж пальців. Чим більше стискала кулак, тим більше пісок вислизав.

Другу руку, натомість, тримала відкритою і пісок залишився в ній.

Хлопчик зі здивуванням спостерігав, а потім радісно скрикнув: