А-а. Красномовство. Під час репетицій він і не підозрював, що дійде так далеко. Однак несхоже, щоб вони збиралися перервати його. Він відвернувся від камери і подивився на прокурора, який щось записував у жовтому блокноті. Потім на Чарлі — той покірно хитав головою і забирав папери в портфель. Здавалося, будь-кого особливо не хвилює, що Джері каже таке безпосередньо в ефір. Але ж трансляція пряма — його попереджали, щоб він був обережнішим і подав усе як слід з першого разу, оскільки передача відразу йде в ефір...
Вони, певна річ, збрехали, Джері помовчав й спробував засунути руки в кишені, але виявив, що в надягнутому на нього костюмі кишень нема ("Заощаджуйте гроші, уникаючи надмірностей", — мовило гасло), і його руки безпомічно сковзнули вниз.
Суддя прочистив горло, й прокурор у подиві підняв очі.
— О, прошу пробачення, — сказав він. — Промови зазвичай тривають значно довше. Поздоровляю вас, містере Вороне, зі стислістю.
Джері кивнув із глузливою вдячністю, хоча йому було не до сміху.
— У нас завжди буває спробний запис, — пояснив прокурор, — щоб не схибити з такими, як ви.
— Й всі це знали?
— Загалом так, крім вас, певна річ, містере Вороне. Що ж, всі вільні, можете йти додому.
Публіка встала і, човгаючи ногами, спокійно вийшла з залу.
Прокурор і Чарлі теж встали й підійшли до столу судді. Суддя сидів, поклавши підборіддя на руки, вигляд у нього тепер був уже не батьківський, а просто трохи нудний.
— Скільки ви хочете? — запитав суддя.
— Без обмеження, — відповів прокурор.
— Він що, настільки вже й важливий? — вони розмовляли, начебто Джері там не було. — Зрештою, у Бразилії це не рідкість.
— Містер Ворон — американець, — пояснив прокурор, — який допустив убивство російського посла.
— Добре, добре, — погодився суддя, і Джері лише подивувався, що ця людина говорить зовсім без акценту. — Джеральде Натан Ворон, суд визнає вас винним у вбивстві й державній зраді Сполученим Штатам Америки, а також їх союзникові: Союзові Радянських Соціалістичних Республік. Чи маєте ви що сказати, перш ніж буде оголошений вирок?
— Мене тільки дивує, — сказав Джері, — чому ви всі розмовляєте англійською мовою?
— Тому що, — холодно відповів прокурор, — ми перебуваємо в Америці.
— А чому ви взагалі турбуєте себе якимись там судами?
— Щоб віднадити інших дурнів від спроб зробити те, що зробили ви. Посперечатися йому, бачиш, захотілося.
Суддя стукнув молотком.
— Суд засуджує Джеральда Натана Ворона до смерті всіма доступними способами доти, доки він не вибачиться перед американським народом і не переконає його у своїй щирості. В судовому засіданні оголошується перерва. Боже милостивий, як же ж у мене болить голова!
Часу даремно вони не витрачали. Заснувши в п'ять ранку, Джері відразу був розбуджений грубим електрошком через металеву підлогу. Увійшли два охоронці — цього разу росіяни, — роздягнувши, потягли його в камеру для страти, хоча, дозволь вони йому, він би й сам пішов.
Там його чекав прокурор.
— Мене призначили на вашу справу, — сказав він, — тому що ви міцний горішок. У вас вельми цікавий психологічний профіль, містере Вороне. Ви прагнете бути героєм.
— Я цього не усвідомлював.
— Ви продемонстрували це в залі суду, містере Вороне. Вам, безсумнівно, відомі — на це вказує ваше середнє ім'я — останні слова агента-шпигуна часів Американської революційної війни Натана Града. "Я шкодую, — заявив він, — що в мене всього одне життя, і тільки його я можу віддати за батьківщину". Він помилявся і ви це незабаром зрозумієте. Йому варто було б радіти, що в нього всього одне життя.
Відтоді як кілька тижнів тому вас заарештували в Ріо-де-Жанейро, ми виростили для вас кілька клонів. Їх розвиток був доволі прискореним, але аж до цього дня їх тримали в нульовому чуттєвому оточенні. Відтак, їх мозки зовсім порожні.
Ви ж напевно чули про самек, чи не так, містере Вороне?
Джеральд кивнув. Заколисливий засіб, використовуваний при космічних польотах.
— В даному випадку він нам, певна річ, не потрібен. Але техніка записування думок, якою ми користуємося при міжзоряних польотах, — вона вельми доречна. Коли ми стратимо вас, містере Вороне, ми безупинно будемо записувати покази вашого мозку. Всі ваші спогади завантажать, що називається, в голову першого клону, який відразу перетвориться у вас. Однак він буде чітко пам'ятати все ваше життя до самої смерті, включаючи й власне момент смерті.
В минулому було легко стати героєм, містере Вороне. Тоді ж не знали напевно, яка смерть. Її порівнювали зі сном, із сильним емоційним болем, зі швидким відльотом душі від тіла. Але всі ці описи не надто точні.
Джері перелякався. Він, певна річ, і раніше чув про багаторазову смерть — ходили чутки, що вона немов би виконує роль фактору стримування. "Вас оживляють і вбивають знову", — мовилося в цій історії жахів. І от тепер він зрозумів, що це правда, або їм хочеться, щоб він повірив, наче це правда.
Що налякало Джері, то це спосіб, яким вони мали намір умертвити його. На гаку в стелі був підвішений зашморг. Його можна було піднімати й опускати, тому розраховувати на те, що він швидко впаде й зламає собі шию, не доводилося. Якось Джері трохи не вмер, вдавившись кістою лосося. Думка про те, що він не зможе дихати, жахала.
— Як же мені виборсатися з цього становища? — запитав Джері. Долоні в нього спітніли.
— Від першої страти вам узагалі не відкараскатися, — сказав прокурор. — Тож, наберіться сміливості, згадаєте про свій героїзм. А вже потім ми перевіримо покази вашого мозку й подивимося, наскільки переконливе каяття. Ми чинимо справедливо й намагаємося без потреби будь-кого не піддавати цьому випробуванню. Будь ласка, сядьте.
Джері сів. Чоловік у халаті працівника лабораторії вдяг йому на голову металевий шолом. Кілька голок встромилися Джері в скальп.
— От і все, — сказав прокурор, — всі ваші спогади вже в першого клону. В даний момент він переживає всю вашу паніку — або, якщо хочете, ваші потуги на сміливість. Будь ласка, зосередьтеся уважніше на тому, що зараз з вами відбудеться, Джері. Намагайтесь запам'ятати кожну деталь.
— Благаю, — сказав Джері.