Джері раптом збагнув, що він плаче. Солдати, які сиділи напроти нього в броньованому автофургоні, відвернулися. Джері витер очі.
Як тільки поширилася новина, що Суїка заарештували, він відразу ж став незнаним. Всі, хто мав від нього листи, записки або навіть курсові роботи з його підписом, знищили їх. Його ім'я зникло з адресних книг. У його класах було порожньо. В університеті раптом пропали документи, які б свідчили про те, що взагалі був такий професор. Будинок його проданий на аукціоні, дружина кудись переїхала, не сказавши хоч комусь "до побачення". Потім, через рік і трошки, "Сі-Бі-Ес" (яка тоді постійно вела передачі офіційних судових процесів) на десять хвилин показала Суїка в новинах, він плакав і казав: "Для Америки ще не було чогось кращого від комунізму. Мною керувало незріле, необдумане бажання ствердити себе, задираючи ніс перед владою. Це абсолютно не варте будь-чого. Я помилявся. Уряд виявився набагато добріший до мене, ніж я того заслуговую". І далі таке подібне. Дурні слова. Але коли Джері сидів і дивився цю програму, його переконали в наступному: незважаючи на всю безглуздість слів, обличчя Суїка було щире.
Фургон зупинився, двері в задній його частині відчинилися, і отут Джері згадав, що спалив свій екземпляр підручника Суїка по драматургії. Спалив, але попередньо виписав з нього всі основні ідеї. Знав про це Суїк чи ні, але він усе-таки після себе дещо залишив. А що після себе залишу я? — задумався Джері. Двох російських дітлахів, що вправно розмовляли англійською, батька яких рознесло на шматки в них перед очима, а його кров забризкала їм обличчя, тому що Джері не вважав потрібним попередити його? Нічогенька спадщина.
Він на мить відчув сором. Життя є життя, неважливо чиє воно, або як прожите.
Але тут йому згадався вечір, коли Пітер Андрійович (ні — Андерсон; тепер модно робити вигляд, що ти американець, хоча кожен відразу скаже, що ти росіянин), напідпитку, послав за Джері й зажадав — як роботодавець (тобто фактично хазяїн), — щоб він почитав вірші гостям на вечірці. Джері спробував віджартуватися, але Пітер виявився не настільки вже й п'яний, він заходився наполягати; й Джері піднявся нагору, взяв вірші, спустився вниз, прочитав їх нерозуміючій купці чоловіків і розуміючій купці жінок. Але для тих і інших вони були не більш ніж розвага. Крихта Андре потім сказав: "Гарні були вірші, Джері". А Джері почував себе так, як почуває себе зґвалтована незаймана, якій ґвалтівник дає потім два долари на чай.
Власне кажучи, Пітер навіть видав йому премію. І Джері її витратив.
У будівлі суду, відразу ж за дверима, чекав Чарлі Рідж, захисник Джері.
— Джері, старовина, ви начебто переживаєте все доволі легко. Навіть не схудли.
— Оскільки я сидів на дієті з чистого крохмалю, мені доводилося цілими днями бігати по камері, щоб не набрати вагу.
Сміх. Хи-хи, ха-ха, як нам весело. До чого ми веселі хлопці.
— Послухайте, Джері, ви вже ж намагайтесь не підвести, гаразд? Вони в змозі судити наскільки ви щирі за реакцією публіки. Будь ласка, пам'ятайте про це.
— Невже були часи, коли захисники намагалися вигородити своїх клієнтів? — запитав Джері.
— Джері, подібна позиція вас до чогось гарного не доведе. Добрі старі часи, коли можна було відкараскатися завдяки якійсь юридичній тонкості, а адвокат мав право відкладати суд на термін в п'ять років, давно минули. Ви страшно завинили, тому, якщо станете з ними співпрацювати, вам не зашкодять. Вони вас просто депортують.
— От це друг, — зауважив Джері. — Оскільки ви на моєму боці, мені нічого хвилюватися.
Зал судових засідань був переповнений камерами. Джері чув, що в минулому, коли преса була вільна, з'являтись в залі судових засідань з камерами нерідко заборонялося. Але ж в ті дні відповідач зазвичай не давав свідчень, а адвокати не працювали обидва по одному сценарію. Проте, в залі знаходилися представники преси, й вигляд у них був такий, наче вони й справді вільні.
Добрих півгодини Джері не мав чого робити. Зал заповнювала публіка ("Цікаво, а вона платна? — подумав Джері. — В Америці — напевно так".), вистава почалася рівно в вісім. Увійшов суддя, напрочуд поважний в своїх шатах; голос сильний, резонуючий, як у батька з телепередачі, який вмовляє сина-бунтаря, бо не може дати собі з ним ради. Всі виступаючі поверталися до камери з червоним вогником нагорі. Й Джері раптом відчув страшну втому.
Він не коливався у своїй рішучості спробувати використати цей суд для власної вигоди, але всерйоз сумнівався, чи буде від цього пуття. Та й чи в його це інтересах? Напевно вони покарають його ще суворіше. Безумовно, вони розлютяться й вимкнуть його. А він написав свої промови, наче це безпристрасна кульмінаційна сцена в п'єсі ("Ворон проти комуністів", чи може "Останній лемент волі"), де він — герой, готовий пожертвувати життям задля того, щоб посіяти зерна патріотизму (та ні — інтелекту, кому, до чортів собачим, потрібен патріотизм!) у розумах й серцях мільйонів американців, які будуть дивитися цю передачу.
— Джеральде Натан Ворон, ви вислухали пред'явлене вам обвинувачення. Вийдіть, будь ласка, вперед і зробіть офіційну заяву.
Джері встав і, як йому здавалося, з гідністю пройшов до приклеєного на підлозі "X" — прокурор наполягав, щоб він стояв саме там. Джері розшукав очима камеру з червоним вогником, який світився нагорі, й напружено вп'явся на неї, розмірковуючи, а чи не простіше, зрештою, просто сказати nolo conterdere або навіть "винний", та й справа з кінцем.
— Містере Вороне, — граючи голосом, сказав суддя, — на вас дивиться Америка. Що ви скажете судові?
Америка й справді дивилася на нього. Джері відкрив рот і заговорив, але не на латинській, а на англійській. Він сказав слова, що так часто повторював про себе:
— Є час для сміливості і час для боягузтва, час, коли людина може поступитися тим, хто обіцяє їй терпимість, і час, коли вона просто зобов'язана стати проти них задля вищої мети. Колись Америка була вільною. Але поки нам сплачують зарплатню, для нас, схоже, є радістю бути рабами! Я не визнаю себе винним, оскільки акт, що сприяє послабленню панування росіян у світі, відбувається в ім'я усього того, що робить життя прожитим не даремно. Я хочу сказати "ні" тим, для кого влада єдиний бог, гідний вшанування!