Третя тінь. Та годі, облиште, мій друже! Той красень Гонзага зараз літає високо в небі вільним птахом!
Друга тінь. То це ще бабця надвоє сказала! Як уже поталанить! Треба вміти прислужитися!
Третя тінь (саркастично). Яких тільки забавок на землі немає!
Друга тінь. Та все мине, і це теж мине, друже!.. (Згадує). Я був працівником у Міністерстві фінансів і заробляв копійки...
Третя тінь (втручаючись). А я був пером Франції! Тільки подумайте!
Друга тінь. Тоді вам мої сердечні вітання! Але вже годі свої вуса підкручувати, ми всі однакові тепер...
Третя тінь. Однакові, хіба? Чи всі!
Друга тінь (згадує). Ой лишенько! Бути б зараз там! Проспект Алькала! Дон Матео Сагаста!... Він ще пам'ятає... Зараз дрібнішають політики, таких великих уже й немає. Ой лишенько моє, як же ж то добре жити! Навіть отримуючи копійки! Одного ранку прокинувся, бо в мені все боліло, очі банькуваті, поворухнутися не можу. Пробув у ліжку, біль роздирав мене зсередини, але того ранку до мене прийшла жінка, якась така язиката, зуби прогнилі, і була в неї стара заіржавлена коса. "Слухай мене, Перес, — сказала вона досить лагідним тоном, — вже настав час віддати цю рихлять черв'якам на обід, може, щось добре вийде, а на тебе чекають нові подорожі в інших світах... Що ж, для іспанця смерть — це гра. Ваша душа насолоджується безоднею. Як ви ще й досі не захопили і не колонізували пекла!" — "Пані, — я почав щось дріботіти, — які колонії, про що ви, це старі гріхи..." — "Що! — вигукує, наче звір, стара, — та Колумбу до генерала Мартінеса Кампоса немає чого братися". Жінка підстрибнула і почала ходити по кімнаті, щось собі бубонячи: "Я все вже вирішила, ти відправишся на Місяць. Самісінько на Місяць. Або, що ще краще, на Сиріус, там вельми непогано...". Завбачивши гільйотину, я заверещав: "Ні! Не хочу на Місяць, краще в Міністерство фінансів!" "Йолоп! — розізлилася вона. — Як, до речі, і всі іспанці!" "Пані, — не здавався я, — та хіба з мене добрий турист! Не вбивайте. Ще не час, благаю, я ще навіть не на пенсії!" "Ха, не вийде одбрехатися!" — пробуркотіла вона... Аж раптом я побачив у ній — кого б ви думали! — свого начальника, який віддав Богові душу кілька днів тому. Небіжчик мав такий вираз обличчя, начебто він хотів ось-ось сказати: "Перес, і знову, дідько з тобою, спізнився..." Але потім він перетворився на Альфонса XII і Фраскуело... Наче червона габа окутала мене, зненацька удар, я втратив здатність що-небудь відчувати, але десь здалеку лунав голос: "Перес, нещасний Перес!.." Та це ще не все. Я б ніколи й подумати не міг, що перетворюся на салат ось туточки, — ох же ж я й мав бід, — але тепер я, такий як є, стою перед вами тінню, сумуючи за рідним Більбао та поезіями Нуньєса де Арсе.
Третя тінь. Та ви гідні поваги!
Друга тінь. Така наша життєва поразка, яку забираємо й на небеса.
Третя тінь. Стривайте, друже, наберіться терпіння! Може, ще щось стрінеться. Якась живе в мені невеличка надія, що ми можемо побачити Бога.
Друга тінь. Чекайте.
Третя тінь. Та не можна тинятися без діла, тинятися туди-сюди. Як це так: постійно перетворюватися на огірок чи на баядерку. Та я не маю нічого проти, адже й не вірив ніколи в потойбічне життя. Ви ніколи не відчуєте того, що відчув я, коли коханець моєї дружини вцілив на дуелі в мене кілька куль, після чого я побачив чарівний сад, у якому танцювали граційні балерини та прогулювалися охайні дипломати, а одне напрочуд файне янголятко з нафарбованими губками й крильцями з картонки мені сказало: "Пане, ви вже в обіймах вічності, все життя тепер ви перебуватимете в хмарах, тож подбайте про свій ревматизм..." Я зомлів від тих слів, від їхньої неочікуваної ніжності! Я ж матеріаліст! Вольтер'янець! Та тепер на йоту в мене прокрадаються сумніви, що, можливо, Бог таки існує...
Друга тінь. Що? Та я ставав на коліна й, наче несамовитий, вірив у рай, — бо інакше мені б давно показали на двері в канцелярії! — і в тих янголів я вірив, і в архангелів, і в інші незбагненні сили світу вищого, я вірив, що мої волання почують там, на небесах, почує Свята Трійця і... Та ось, отримав — опинився звичайним салатом. Маю певність, що цей той Бог, або як Його там, за мене поставив свій підпис, він усе це вигадав. Розумник...
Третя тінь. Ще насумуємося... А наразі, маю сказати: тут не так уже й кепсько... Проте мені не вистачає хіба що — ну... так, це безглуздо, пробачте, — жінок. Ах, немає нічого солодшого, ніжнішого й лагіднішого від жінки!
Друга тінь. Та як був салатом, то вже зовсім про них і забув.
Третя тінь. Нумо хутчіш, сховаймося тут під деревами. Ви ж знаєте, які ці тумани, зараз почнеться...
Тіні зникають.
Сцена друга
Тіні сходяться під гіллям верб та евкаліптів.
Третя тінь. Ходіть-но сюди, до стовбура, тут не так мокро.
Четверта Тінь. Боже ж ти мій! Я просто падаю! Довели мене вже ці переходи і перельоти! Та й чаю ніхто не наллє тобі, тут його просто ніхто не п'є. Ото збіговисько!
П'ята Тінь. Так-так!
Четверта Тінь. Чай — то життєво важливий продукт цивілізації.
П'ята Тінь. Найважливіший! Мені однаково, чи є на світі Бог, чи вже немає. Лиш чаю б випити!
Четверта Тінь. Багато.
П'ята Тінь. І хай без цукру. Навіть так.
Четверта Тінь. То чай і треба пить без цукру. Той цукор тільки смак псує. Принади чаю, якщо здогадуєтеся, в ніжному присмаку моху... а також...
П'ята Тінь. Землі.
Четверта Тінь. Даруйте великодушно, але ж не землі, а лимону.
П'ята Тінь. То вже зараз без різниці, але так хочеться пити.
Четверта Тінь. Ох цей клятий ревматизм, тоді б він мене облишив.
П'ята Тінь. А мої ноги гудуть нестерпно, нестерпно!
Четверта Тінь. І мої... Сміх, та й годі! Що за ноги? Їх немає! Маячня!
П'ята Тінь. Так, маячня!
Перша тінь. Шановні Тіні! Щойно до нас завітав посланець із замежових світів і повідомив, що бачив самого Христа, де Макар телят не пасе, і Той йому сказав, що не може дійти додому до престолу Отця свого. Він знає лише ім'я Отця свого. Він просив, що якщо ми знайдемо шлях, то про це мусимо Його повідомити.
Третя тінь. Та ти нас заведеш, друже...
Друга тінь. Та тут будь-хто загубиться.
Перша Тінь. Шановні Тіні! Закликаю всіх до терпіння! Вірю, що ми таки зуміємо прийти в Царство Боже.