Ростов і Новочеркаськ, що були тилом Добровольчої армії, — як падло червою, кишіли офіцерами. Тисячі їх спекулювали, служили в несчисленних тилових установах, тулились у родичів та знайомих, з підробними документами про поранення лея али в лазаретах... Всі наймужніші гинули в боях, від тифу, від ран, а інші, хто розгубив За роки революції честь і совість, по шакалячи ховались у тилах, брудним накипом, гноюм плавали на поверхні героїчних днів. Це були ще ті незаймані, залежалі кадри офіцерства, яке колись громив, виявляв, соромив Чернецов, Закликаючи до оборони Росії. Здебільшого вони являли собою найпаскуднішу відміну так званої "мислячої інтелігенції", вбраної у військовий мундир, від більшовиків втекли, до білих не пристали, потрошку жили, сперечалися про долю Росії, заробляли душі на книші і палко бажали кінця війни.
Для них було байдуже, хоч би й хто правив країною,— чи Краснов, чи німці, чи більшовики, — аби кінець.
А події гуркотіли день-у-день. В Сибіру—чехословацький заколот, на Україні —Махно, що змужніло заговорив з німцями мовою гармат та кулеметів, Кавказ, Архангельск Фінляндія... Вся Росія стягнута обручами огню... Вся Росія — в муках великого переділу.. .
В червні на Дону широко, як східні вітри, загуляли чутки, ніби чехо* словаки займають Саратов, Царицин та Астрахань з метою утворити по Волзі східний фронт для наступу на німецькі війська. Німці на Україні неохоче стали пропускати офіцерів, що пробиралися з Росії під знамена Добровольчої армії.
Німецьке командування, занепокоєне чутками про утворення "східного фронту", послало на Дін своїх представників. 27 червня до Новочеркаська прибули майори німецької армії — фон — Кокенхаузен, фон — Стефані і фон-Шлейніц.
Цього ж дня вони були прийняті в палаці отаманом Красновим в присутності генерала Богаєвського.
Майор Кокенхаузен, згадавши про те, що німецьке командування всіма силами, аж до озброєного втручання допомагало Великому Війську Дінському в боротьбі з більшовиками та відновленні границь, спитав, як реагуватиме уряд Дону, якщо чехо — словаки почнуть проти німців воєнні дії. Краснов запевнив його, що козацтво суворо додержуватиме нейтралітету, і, звичайно, не дозволить зробити Дін ареною війни. Майор фон — Стефані висловив побажання, щоб відповідь отамана була закріплена в писаній формі.
На цьому аудієнція кінчилась, другого дня Краснов написав такого листа німецькому імператорові:
"Ваша імператорська і королівська величність! Подавець сього листа, отаман Зимової станиці (посол) Всевеликого Війська Донського при дворі вашої імператорської величності, і його товариші уповноважені мною, донським отаманом, вітати вашу імператорську величність, могутнього монарха великої Германії, і переказати нижченаведене:
Два місяці боротьби доблесних донських козаків, яку вони провадять за волю своєї батьківщини з такою мужністю, з якою недавнім часом провадили проти англійців споріднені з німецьким народом бури, у інчались на всіх фронтах нашої держави цілковитою перемогою, і нині земля Всевеликого Війська Донського на 9/10 звільнена від диких червоногвардійеьких банд. Державний лад всередині країни зміцнів, і встановилася цілковита законність. Завдяки дружній допомозі військ вашої імператорської величності утворилась тиша на півдні війська, і я приготував корпус козаків, щоб піддержувати порядок усередині країни та стати на перешкоді натискові ворогів зовні. Молодому державному організмові, яким тепер є донське військо, важко існувати самому, і тому воно вчинило тісний союз З головами астраханського й кубанського військ, полковником князем Тундутовим, і полковником Філімоновим, з тим, щоб. по звільненні землі астраханського війська й кубанської області від більшовиків, скласти міцне державне формування на засадах федерації із Всевеликого Війська Донського, астраханського війська з калмиками Ставропольської губерні, кубанського війська, а також народів Північного Кавказа. Згода всіх цих держав є. і новоутворювана держава, в цілковитій згоді із Всевеликим Військом Донським вирішила не допускати до того, щоб землі її ста їй ареною кривавих сутичок, і зобов'язалась додержувати цілковитого нейтралітету. Отаман Зимової станиці нашої при дворі вашої імператорської величності уповноважений мною:
Просити вашу імператорську величність визнати права Всевеликого Війська Донського на самостійне існування, а в міру звільнення останніх кубанських, астрахан< ьких і терських військ та Північного Кавказа — право на самостійне існування і всієї федерації під іменем Лоно-Кавказького союзу.
Просити визнати вашу імператорську величність границі Всевеликого Війська Донського в колишніх географічних та етнографічних його розмірах, допомогти розв'язати суперечку між Україною та Військом Донським за Таганрог та його округ на користь Війська Донського, що володіє Таганрозьким округом понад 500 літ і для якого Таганрозький округ є частиною Тмутаракані, від якої і стало Військо Донське.
Просити вашу величність сприяти приєднанню до Війська із стратегічних міркувань міст Камишина й Царицина Саратівської губерні та міста Воронежа й станції Ліски та Поворино і провести границю Війська Донського так, як це показано на карті, що є в Зимовій станиці.
Йроситй ваііїу величність вплигіутй на радянські власіч Москвй й примусити її своїм наказом очистити терен Всевеликого Війська Донського та інших дерятв, що мають увійти до Доно-Кавказького союзу, від розбійницьких загонів Червоної армії і дати змогу відновити нормальні, мирні стосунки між Москвою та Військом Донським. Всі збитки населення Війська Донського, торгівлі й промисловості, що сталися через нашестя більшовиків, мають бути відшкодовані радянською Росією.
Просити вашу імператорську величність допомогти молодій державі гарматами, рушницями, бойовими припасами та інженерним майном і, якщо визнаєте це за вигідне, влаштувати в межах Війська Донського гарматний, збройовий, набійний та патронний заводи.
Всевелике Військо Донське і інші деряїави Доно Кавказького союзу не заб>дуть дружньої послуги германського народу, що з ним козаки бились опліч ще за часів тридцятилітньої війни, коли Донські полки були в лавах армії Валенштейна, а в 1807 — 1813 роках донські козаки із своїм отаманом, графом Платовим, боролись за волю Німеччини, і тепер, майясе за З А/3 роки кривавої війни на полях Прусії, Галичини, Буковини й Польщі козаки й германці взаємно навчились поважати хоробрість і стійкість своїх військ, і нині, простягши одне одному руки, як два благородні бійці, боряться разом за волю рідного Дону.