– Не можеш заснути? – озвалася Мумі-мама.
Мумі-троль зачинив вікно.
– Я прокинувся, – мовив він, заповзаючи в своє ліжечко. Ніс у нього аж стерпнув від холоду.
– Похолодніло… – сказала Мама. – Як добре, що я наготувала багато дров… Мерзнеш?
– Ні, – відказав Мумі-троль.
Там, під маяком, сиділа Мара і мерзла. Вона так страшенно мерзла, що земля під нею вкривалася кригою… Ось знову найшло… Воно наповзало на нього, і годі його було струсити. Надто легко уявити собі істоту, яка ніколи не може зігрітися, яку ніхто не любить і яка нищить усе, чого лиш торкається. Це несправедливо! Чому саме йому суджено панькатися з цієї Марою, не комусь іншому! Її ж неможливо зігріти!
– Тебе щось засмучує? – знову озвалася Мама.
– Ні.
– Завтра знову буде новий довгий день, – втішала малого Мама. – Новий і неповторний від початку й до кінця. Приємно думати про це…
За якийсь час Мумі-троль відчув, що Мама заснула. Він квапно вимів з голови всі думки і почав бавитися у свою нічну гру. Якусь мить він вагався, що вибрати: Пригоди чи Акцію Порятунку. Зрештою, вибрав гру з порятунком, зараз вона видавалася актуальнішою. Він заплющив очі й очистив голову від зайвого, натомість викликав в уяві шторм.
О, на пустельному скелястому узбережжі, що дуже нагадувало берег острова, шаленіла Буря. Хтось бігав берегом, заламуючи лапи, бо у морі хтось зазнав Біди. Ніхто не наважувався кинутись на порятунок, та це було й неможливо – човни умить розбилися б на тріски.
Цього разу Мумі-троль рятував не Маму, а морську лошичку. То була крихітна Лошичка зі Срібного Підківкою, яка розпачливо билася у морі. Може, з морським змієм? Ні-ні. Достатньо й самого шторму…
Угорі нависало жовте небо, Штормове небо. І ось, ось він сам виходить на берег, Відважно кидається до одного з човнів… усі кричать, намагаються його спинити, мовляв, йому це не під силу, море Поглине його! Він відштовхує їх від себе, спускає на воду човна, веслує, веслує, навколо нього стримлять з води гострі скелі, немов Чорні Зуби… але він неймовірно Сміливий. Позаду, на березі, гукає Маленька Мю: "Щойно тепер я збагнула, який він Мужній! Як я каюся за свої вчинки, та вже надто пізно!" Нюхмумрик судомно закусує чубук своєї люльки: "Старий Друже… Прощавай!" Але він далі Бореться з хвилями, підпливає до морської лошички, яка ось-ось піде на дно, піднімає її в човен, вона лежить на днищі непритомна, огорнена мокрою Золотистою Гривою. Він щасливо добирається з нею до суходолу, пристає до пустельного пляжу, далеко від усіх, і виносить її на берег. Вона шепоче: "Який ти Відважний! Ти Ризикував своїм Життям задля мене!" Він розсіяно усміхається і каже: "Я покину тебе тут. Моя доля – Самотність. Прощавай!" Морська лошичка дивиться йому вслід, розгублена і Вражена. "Але ж…" – каже вона. А він, Мумі-троль, махає їй мимохідь лапою і йде, Самотній, простує через скелясті гори назустріч Штормові, його постать маліє і врешті зникає з овиду… Усі на березі чудуються і кажуть одне одному…
На цьому місці Мумі-троль заснув. Він щасливо зітхнув і поринув у сон, згорнувшись клубочком під теплою червоною ковдрою.
– А де ж настінний календар? – запитав Мумі-тато. – Я мушу зробити на ньому позначку. Це дуже важливо.
– Навіщо? – поцікавилася Маленька Мю, залазячи досередини через вікно.
– Повинні ж ми знати, який сьогодні день, – пояснив Тато. – Настінного годинника ми з собою не взяли, що вже само по собі дуже зле. Але не знати, що сьогодні за день, неділя чи середа, просто неприпустимо. Ніхто так не живе.
Маленька Мю вдихнула носом повітря і видмухнула його через зуби у досить зухвалий спосіб, що мало би означати: "Ніколи-не-чула-нічого-безглуздішого-за– все-своє-життя!"
Мумі-тато здогадався, що вона мала на увазі і вже наготувався розсердитись, коли втрутився Мумі-троль:
– Я його ненадовго позичив.
– Є певні речі, які надзвичайно важливі на пустельному острові, – суворо зауважив Тато. – Скажімо, спостереження. Необхідно вести своєрідний судновий журнал і все в ньому записувати, усі спостереження. Ніколи не можна покладатися на випадок! Тож, будь ласка, негайно повісь календар на місце!
– Добре, добре, добре, – невдоволено пробурчав Мумі-троль.
Він поспіхом випив каву і потупотів униз крученими сходами у прохолоду осіннього ранку. Туман ще не розвіявся. Маяк губився у сизій імлі, схожий на велетенський стовп, ліхтарної вежі не було видно. Угорі лише вигойдувався та хвилювався туман, а всередині маяка сиділа родина мумі-тролів і нічого не могла збагнути. Мумі-троль був злий і сонний, його нітрохи не цікавила Мара, морські конячки чи навіть батьки. Цієї миті…
Біля підніжжя маякової гори він трохи прийшов до тями. Ага, можна було сподіватися. Саме так і не інакше… З усіх можливих місць на острові Мара обрала собі для посиденьок Мамин садок. Цікаво, скільки часу вона там просиділа. Сподіваюся, не понад годину. Однак троянда зовсім почорніла. На якусь мить сумління Мумі-троля ожило і навіть ляснуло хвостом, та ненадовго, до малого знову повернулась злість і сонливість. Оці вже тати! Настінні календарі! Позначки на полях їм, бачте, треба робити! Звідки старому тролеві знати, що портрет Морської лошички – це образ справжньої, істинної Краси!
Мумі-троль доповз до галявинки в ялиннику і зняв з гілки календар. Від вологого туману він покоробився. Мумі-троль відкинув убік обрамлення із зів'ялих квітів і якийсь час мовчки сидів, утупившись поперед себе відсутнім поглядом. У його голові метушилися якісь невиразні, недодумані думки.
Раптом на Мумі-троля ніби найшло просвітління: "Я переберуся сюди! Хай собі живуть у своєму старому маяку з жахливими сходами і рахують дні!"
То була бунтівна думка – нова, небезпечна, спокуслива. Вона змінила все, окреслила велике самітне коло довкруж нього – територію смутку та незнаних можливостей.
Ніжки у Мумі-троля задубіли від холоду, коли він повернувся додому. Він поставив календар на комод, Тато відразу підійшов і намалював хрестик у верхньому його кутку.
Мумі-троль набрався відваги і випалив:
– Я хочу пожити трохи сам десь на острові.
– На острові? – неуважно перепитала Мумі-мама. Вона сиділа під вікном, що виходило на північ, і малювала витку ліану з квіткою. Вона їй дуже гарно вдавалася. – Можеш, як завжди, взяти спальний мішок.